Андрiй Курков. «Пiкнiк на льоду»

Перша публікація – під назвою «Смерть чужого». Герой, безробітний журналіст, пише некрологи на живих людей, після чого вони помирають. Водночас банкрутіє київський зоопарк, і наш герой бере собі під опіку пінгвіна Мишка.
Суміш криміналу, чорного гумору та естетики абсурду, помножена на наполегливість автора, робить цей, не дебютний роман дуже відомим!

Стефан Цвейг. «Лист незнайомки»

Неймовірно прониклива історія жінки, що все своє життя, починаючи з юних років, вірно й віддано кохала чоловіка, а він про це навіть не здогадувався. Раптовий лист від незнайомки, в якому вона розповідає про своє безкорисливе, відчайдушне, всепоглинаюче кохання і пристрасть, стає для нього справжнім одкровенням. “Лист незнайомки” та інші новели, що входять до пропонованої збірки, викликають у читача глибокі переживання і наштовхують на роздуми про вічну загадку любові, мінливість людських доль та драматичність життя.

Бруно Ферреро. «365 коротких iсторiй для душi»

Короткі, але такі милі нашому серцю історії на кожен день. Доситьуважно прочитати, замислитися і можна побачити, як над нами відкривається небо. Тоді стає так легко жити, і з’являються сили, щоб змінити на краще себе і весь світ довкола!

Люсi Мод Монтгомерi. «Iсторiя Енн Ширлi»

Чарівний твір Люсі Мод Монтгомері, в якому розповідається про звичайну дівчинку Енн ... ні, все-таки не зовсім звичайну. Рудоволоса і веснянкувата Енн Ширлі вміє бачити світ з якогось майже містичного боку. Життя часто підкидало Енн непрості ситуації, але завдяки своїй уяві, почуттю гумору, чесності та доброті вона завжди знаходила вихід з усіх негараздів. Ця історія просякнута бажанням жити і насолоджуватися кожним моментом, кожною прожитою миттю.

Марiам Петросян. «Будинок, в якому …»

Роман вірменської письменниці Маріам Петросян, надрукований в 2009 році. Являє собою яскраве і своєрідне описання замкнутого соціуму, його характерних особливостей, нюансів адаптації новачка в сформованому колективі на прикладі інтернату для дітей-інвалідів. Місце і час дії навмисно абстраговані, а в сюжеті значну роль відіграють фантастичні мотиви. Книгу хочеться знову і знову читати, наче все відбувається в особливому світі, світі, який не кожному дано зрозуміти! Всередині цієї маленької книги ховається настільки величезний світ, який перевертає твої почутті і запалює світ та тепло в серці!

Орхан Памук. «Снiг»

Найпопулярнішого письменника сучасної Туреччини вирізняє дуже розмірений стиль. У будь-яку його книгу занурюєшся з головою, вона тихенько затягує наче у вир, причому не подіями, а саме неквапливістю. Ось і сніг, який в цьому творі відіграє ключову роль, буде сипатися на вас практично з кожної сторінки.
Головний герой, котрий приїхав розслідувати загадкові вбивства молодих дівчат, буде нескінченно блукати засніженими вулицями невеликого містечка, яке через снігопад виявився ізольованим від усього навколишнього світу. На тлі цього білого снігу він зустрічатиме різних людей, частіше – не дуже приємних. Завдяки йому ми дізнаємося трохи про історію, культуру та політичну ситуацію в Туреччині.

Юрiй Андрухович. «Рекреацiї»

Доказ того, що нова література в Україні почалася не з книжки, а з журнальної публікації. Перший номер журналу «Сучасність» за січень 1992 року, де надрукували «Рекреації» – перший зразок великої прози Юрія Андруховича
Його крали з бібліотек, з нього робили ксерокопії на рідкісних тоді копіювальних машинах.
Історія про друзів-поетів, котрі їдуть на мистецький фестиваль у карпатську глибинку, де пиячать, матюкаються й взагалі поводяться не так, як прийнято в порядному товаристві, набула культового статусу. Але публікація образила кращі почуття спонсорів із діаспори.

Таня Малярчук. «Забуття»

Страшно бути забутим. І якщо героїня роману, наша сучасниця, поводиться так, що з нею таки це має статися, то інший персонаж цього ж роману робить за життя вчинок, який мав би увічнити його в пам’яті українців – та не складається. Йдеться про В’ячеслава Липинського, поляка за походженням, який вирішив стати українцем і фактично приніс себе у жертву цій нествореній державі, як би це пафосно не звучало. Сталося так, що від нього майже відмовилася сім’я, а от українці так і до кінця не прийняли. Історія надзвичайного невдахи в інтерпретації Малярчук настільки далека від шкільного дидактизму, що не зможе не зачепити. Навіть якщо вам обридли оповідки про стражденний український народ.