Ростиславе, розкажіть про «Центр політичної освіти». Яку мету ставить перед собою цей проект?

«Центр політичної освіти» існує з початку 2015 року та проводить різноманітні освітні програми на постійній основі. Ми не просто проводимо тренінги і передаємо знання, ми створюємо співтовариство, всередині якого - різноманітні, перспективні, талановиті люди. Стати його частиною - честь! 

Мета «Центру політичної освіти» - глибинні кадрові зміни, як у парламенті, так і у місцевих радах. Кожен курс - це як окремий етап відбору з підвищенням рівня, починаючи від помічників депутата і закінчуючи готовими кандидатами на вибори. Ми проводимо свою спеціальну підготовку кадрів і кандидатів для зміни країни. Вчимо, як вести вибори, як управляти електоратом, як впливати на підсвідомість виборців, як розрахувати бюджет, знайти інвесторів і т.д.

Ми маємо знайти критичну активну меншість, що буде драйвером змін, буде проводити реформи, не боячись брати на себе відповідальність, і таким чином якісно змінити політичну еліту нашої країни. Запрошуємо всіх до співпраці, до круглого столу обговорення реформування країни.

Чи виправдовує себе в Україні грантова політика фондів з ЄС та США? Чи існують взагалі подібні ініціативи української влади?

Відстежити кількість і суми грантів, що виділяються в нашій країні, непросто, а результати їх реалізації - ще складніше. В Україні не існує законодавчих вимог до використання, реєстрації або звіту по грантам.

Зараз зовнішнє фінансування життєво необхідне для виживання України. На зовнішню допомогу доводиться розраховувати і громадянському суспільству, недержавним об'єднанням і аналітичним центрам, адже кошти вітчизняного держбюджету традиційно прямують лише на підтримку державних або наближених до держструктур органів. Практики, коли на відкритих тендерах вибираються кращі пропозиції по підготовці аналітики або соціальних проектів, в Україні поки що не існує. А непрозорість системи прийняття рішень на владному рівні про те, хто і чому отримає зовнішню допомогу, викликає великі питання. І це може відвадити зовнішніх донорів.

Розкажіть про свою участь у «Кадровому резерві майбутнього». Які реальні перспективи має цей проект?

Курс «Кадровий резерв майбутнього» націлений на те, щоб якісно змінити склад політичної еліти і таким чином сприяти швидкій модернізації країни.

Головною особливістю курсу є те, що він заснований на американській методиці побудови і підготовки політичної еліти. Складається з 3-х днів. На ньому обговорюються філософські теми, реформи і стан всіх найважливіших галузей розвитку країни. Головна його ціль - навчити слухачів чути одне одного та досягати компромісу. Це велика проблема нашого суспільства! Особливо це стосується лідерів, людей, що готові брати на себе відповідальність. Ми не вміємо працювати командно, а поодинці дуже важко продукувати реальні зміни. Відсутність єдності - одна з найбільш базових проблем українців і те, чого нам так не вистачає.

Що до мене, то я є локомотивом (рушійною силою) цього проекту. Я переконаний, що цей проект буде існувати багато років та стане майданчиком для обговорення, так би мовити «Круглим столом Короля Артура» нашого часу.

Зараз Україна, та й Європа загалом, наповнена політиками-популістами. Що гірше: коли популісти просто обіцяють, чи коли вони виконують свої обіцянки?

Популізм – це як цукерка, якою можна привабити виборця. Але для державотворення це погано, тому що популізм, як правило, - гра з емоціями, а для країни в цілому часто потрібно відхиляти емоції і діяти більш раціонально. Особливо у такі важкі часи, як зараз. Звичайно, люди хочуть вірити, що війну можна завершити за два тижні, але, на жаль, це нереально, як би ми цього не хотіли. І той, хто про це каже, - обманщик, що «грає» на емоціях людей і каже те, що вони хочуть почути.

Популістські обіцянки іноді виконуються, але їх втілення може виявитися набагато гіршим за риторику. Бо якщо ви виконуєте швидко щось і одразу, то це майже завжди працює проти довгострокових інтересів. Коли хтось каже, що мінімалку зараз же потрібно підняти до 1000 доларів, - то я боюсь навіть уявити рівень інфляції. Популізм є соціальним наркотиком, з тими ж наслідками для суспільства, що й наркотик звичайний для людського організму та психіки.

Чи реально знайти у наш час талановиту молодь, що не живе у відриві від реального життя середньостатистичного українця і при цьому не буде займатися корупційною діяльністю на керівних посадах?

Хочу почати з філософії «Слабкі часи продукують сильних людей!». Слабкі часи України спродукували сильну молодь, яка щиро прагне змін та живе сьогоденням. І учасники наших програм доводять це. Нагадаю, що найменший вік учасника Курсу «Кадровий резерв майбутнього» - 18 років. Така молодь не тільки проти корупції, вона працює на випередження. Щоб побудувати успішну країну, потрібен симбіоз, а він неможливий без молоді, без юнацького максималізму та енергії.