Панi Олено, яким є на вашу думку психологiчний стан українського суспiльства сьогоднi?
Загальний психологічний стан українського суспільства можна класифікувати як неймовірно тривожний! Для порівняння, раніше така занепокоєність серед населення була більш зрозумілою,адже ми мали можливість відстежувати її в поведінці буквально всюди: на вулицях, в громадських місцях. Зараз ситуація змінилася докорінно й занепокоєння суттєво накопичується, тому про зменшення напруги не може і йти мови! Тривога активно почала переходити на людей, котрих останні події ввели в важкий депресивний стан.
Спільнота в цілому, або ж кожна людина особисто знову отримують поштовх для провокування емоційного вибуху. Усе через те, що довго тримати в собі проблеми, важкі соціальні негаразди неможливо.
Нажаль, сьогодні ми не маємо часу і коштів задля того, щоб провести статистику. В такому випадку допоможе метод спостереження. Особисто я можу проаналізувати, велика кількість людей стали не лише психологічно насторожені, українці почали, без перебільшень, частіше хворіти. Не дивно, адже хвороби й втрата імунітету напряму пов’язані з депресією.
Можливо вплив на такий стан створюї ще й стороннiй чинник – осiння й зимова хандра?
Осіння та зимова депресії існують завжди. Вони давно детально описані та проаналізовані психологами. Особливість даної ситуації в тому, що напруження й тривожний загальний стан в суспільстві з’явився ще влітку. Умови досить об’єктивні – зміна рівня життя й, елементарно, відсутність відпочинку. Нажаль, пересічний українець не має змоги поїхати кудись, тимчасово змінити своє оточення. Такі обставини лише на перший погляд здаються достатньо неважливими, насправді ж вони накопичують і викликають стрес, котрий, в свою чергу, переростає в депресію та невроз.
Таку тенденцiю реально подолати чи призупинити?
Я думаю, що тривожний психологічний стан суспільства можна затримати на одному рівні так, щоб він не мав суттєвих погіршень. Сьогодні ж ми вже досягли піку й тому, якщо така тенденція продовжуватиметься з подібною силою, українцям буде дуже важко з нею впоратися по завершенню війни.
Такі обвинувачення не безґрунтовні, вони помітні з досвіду Великої Вітчизняної та В’єтнамської війни, коли другий великий спалах агресії ставався по їх завершенню. Власне, ще одна не весела перспектива – коли люди починають проявляти накопичену агресію, вони починають хворіти на серцеві захворювання.
Як захистити себе вiд агресiї?
Потрібно розуміти, агресія буває різною – інформаційною і особистісною. Не варто приховувати, телевізор та ЗМІ, котрі транслюють останні події, здійснюють психологічну атаку на українців. Саме тому людям, які відчувають високу чуттєвість до інформаційного простору, краще дозувати його. Особливо, якщо для вас характерний підвищений рівень емоційності! Це ні в якому разі не проблема відсутності патріотизму чи недостатньої поінформованості, а в першу чергу питання самозбереження та самоконтролю.
Ще один важливий та складний фактор – особистісна агресія. В середовищі, безумовно, є безліч таких людей. В принципі, ми можемо обійти чи уникнути конфлікт з ними, проігнорувати, або як кажуть «обійти стороною». В той же час, є особистості з непередбачуваною та раптовою прихованою агресією. У такій ситуації оточуючим, а особливо батькам, потрібно думати про безпеку своїх дітей та не дозволяти їм самостійно гуляти по місту. Я, звичайно ж, проти гіперопіки, але діти – це окрема вразлива ланка. Окрім того, коли ми йдемо по вулиці чи перебуваємо в громадських місцях, зустрівши агресивну людину, не дивіться їй в очі! Контакт очей приверне злість незнайомця і агресія може стати спусковим механізмом в ваш бік.
А ще, нажаль, я б не рекомендувала заспокоювати незнайому людину, це небезпечно, ми не знаємо напевне чого від неї чекати, об’єктивно не оцінюємо стан її реакцій та агресії.
Як подолати агресiю всерединi себе?
У такі періоди дуже актуальний вираз: «Мій будинок, моя фортеця». І не тільки в сенсі фізичної захищеності, скоріше навіть психологічної! Нам потрібно бути максимально уважними один до одного, вчитися отримувати задоволення від незначних буденних речей, влаштовуючи собі дрібні радості. Не обов’язково щодня влаштовувати грандіозне свято! Достатньо просто частіше усміхатися, проводити час з близькими людьми та, навіть, просто випити чай зі смачними цукерками.
Прокоментувати: