Існують три основні підходи до вирішення суперечок і конфліктів: з позиції сили, з позиції права і з позиції інтересів. Усе частіше останнім часом можна почути саме про третій підхід, який передбачає намір сторін з’ясувати, що ж викликало конфлікт і якщо можна забезпечити ті інтереси, які були порушені. Головною родзинкою останнього підходу є те, що переможцями залишаються всі. Тут немає сторони, яка програла або правоту якої було зведено нанівець.

Найбільш поширеним способом вирішення конфліктів з позиції інтересів є медіація – процес, у якому нейтральна третя сторона, медіатор, допомагає вирішити конфлікт, сприяючи виробленню добровільної угоди між конфліктуючими сторонами. Ця процедура допомагає сторонам відтворити консенсус – обопільну згоду, яка задовольнятиме інтереси всіх сторін.

Практика більшості країн свідчить, що застосування медіації є більш результативним способом вирішення конфлікту, ніж звернення до суду. Наприклад, у Великій Британії за допомогою медіації щодня вирішуються близько 80 % спорів, а в США – 97 %, при цьому в останніх є категорія справ, у яких медіація є обов’язковою. Для представників бізнесу наявність у договорі медіаційного застереження вже давно усталена практика, що допомагає зберегти партнерські стосунки. Від сімейних суперечок до міжкультурних конфліктів, процедура медіації немов світло в кінці тунелю, що дає надію в тому, де б здавалося її вже нема.

Така позитивна динаміка використання медіації пояснюється тим, що під час її проведення однією з основних і найголовніших стадій є робота з виявлення інтересів та потреб сторін. Складність цього процесу полягає в тому, що сторони зазвичай можуть висувати вимоги щодо однієї проблеми, а насправді жадати вирішення іншої. Тобто, вони таким чином приховують одна перед одною реальні потреби та інтереси за своїми позиціями. Наприклад, непоодинокими є випадки на підприємствах різних сфер діяльності, де трудовий колектив не задоволений своїм керівництвом.

Ненормований робочий день, відсутність оплати за перепрацювання, робота у святкові та вихідні дні та інше – те, що викликає незадоволення у багатьох співробітників. Водночас сміливості сказати про це керівництву вистачає лише одиницям. Проте не завжди в таких випадках забарвлення емоцій дозволяє конструктивно сформулювати свої вимоги та об’єктивно оцінити можливості того, що вони дійсно будуть враховані. Адже інша сторона завжди керується насамперед своїми інтересами й ухвалює будь-які рішення, відштовхуючись від них.

У такому випадку медіатор може допомогти налагодити комунікацію між сторонами, виявити першопричини виникнення конфлікту та зрозуміти, що для кожної зі сторони є важливим. При цьому роль медіатора обмежується лише наданням підтримки сторонам у пошуку спільного рішення, а також здійсненням контролю за дотриманням процедурних тонкощів медіації.

Центральним принципом в медіації є принцип власної відповідальності. Він полягає в тому, що сторони конфлікту самостійно ухвалюють рішення, за виконання якого в подальшому нестимуть відповідальність. Як наслідок, рівень виконання досягнутих домовленостей за результатом проведення медіації складає 90-95%, тоді як рівень виконання судових рішень, попри усі реформаторські перетворення в Україні, – 3-4 %, що залишає бажати кращого.

Неможливо оминути й той факт, що звернутися до суду та відвоювати своє «законне» за допомогою Феміди сьогодні далеко не всім по кишені. Судовий збір за розгляд справи в першій інстанції становитиме для фізичних осіб або фізичних осіб-підприємців від 768,40 грн. до 9605 грн., а для юридичних – від 1921 грн. до 672 350 грн. Якщо додати до цієї суми ще й оплату послуг адвоката та інших судових витрат, видається доволі кругленька сума, тоді як витрати на послуги медіаторів приблизно на 90 % менші, ніж судові.

Проте ніякі кошти не йдуть у порівнянні з часом та власним здоров’ям, яке витрачається під час судової тяганини. Навіть при ідеально розрахованому сценарію звернення до суду та розгляд справи в усіх інстанціях може затягнутися від одного до декількох років. Практика ж проведення медіації свідчить, що конфлікт між сторонами може бути вичерпаний за результатами вже першої зустрічі.

В Україні кількість звернень до медіації наразі зростає, проте доволі повільно порівняно з провідними країнами світу. Пояснюється це тим, що ще історично так склалося, що українському менталітету характерно переважно боротися за свої права та відстоювати свою ідентичність. Само собою це прагнення не втрачає своєї актуальності й на сьогодні. Проте шляхи його досягнення потребують переосмислення та зміни, враховуючи виклики сучасності та тенденції, що диктує нам світова спільнота. Не випадково в народі кажуть, що «одна голова добре, а дві – краще», адже саме співпраця двох здатна створити одне геніальне рішення.