Новий споживчий кошик: констатацiя кризи чи просто формальнiсть?

Прийнятий у березні 2016 року новий споживчий кошик шокує. На думку влади, українцям не потрібен мобільний зв’язок та міжміські подорожі. Медицина та освіта - виключно безкоштовні, а 2 кг сала вистачить на… рік. Також можновладці вважають, що нам має вистачити рулону туалетного паперу на місяць та шість пар шкарпеток на рік. Найцікавіше, що вартість такого, м’яко кажучи, скромного «кошику» фактично на 48% вище від прожиткового мінімуму. Чому так склалося та чому споживчий кошик виглядає звичайною формальністю, спробуємо розібратися у нашому спецпроекті.

ТУАЛЕТНЙИ ПАПIР, МАСЛО I «МОБIЛКИ» — РОЗКIШ НЕ ДЛЯ УКРАЇНЦIВ

На думку урядовців, потреби українців назад пропорційні стрімкому зростанню цін на основні групи товарів споживчого кошика. Оскільки в той час, коли ціни невпинно підіймаються, українців закликають економити на власному житті. Так, наприклад, в розумінні уряду, одному українцеві з середньою заробітною платою деяких предметів та засобів гігієни вистачить надовго. Адже гідне життя, згідно з проектом споживчого кошика, передбачає можливість придбання наступних товарів: 1 шафа для одягу (строк служби — 25 років), 1 стілець (15 років), 1 ліжко (25 років), 1 стіл письмовий (25 років), 1 набір для кухні (25 років), 1 дзеркало для ванної кімнати (20 років), 1 телефон (25 років), 2 тарілки (3 роки), 1 ніж (10 років), 2 виделки (10 років), 2 ложки (10 років), 1 холодильник (15 років), 1 пральна машина (14 років), 1 люстра (25 років), 1 радіоприймач (20 років).

Що стосується продуктів харчування, то для працездатного населення передбачено 2 кг маргарину на рік, 8 кг свинини, 9 кг ковбаси та 2 кг сала.

Щодо одягу, пропонується затвердити для чоловіків норму по 1 костюму, краватці, джемперу, светру, брюках на рік. З білизни: 6 трусів, 2 майки, 1 плавки та 10 пар шкарпеток на рік. Жінкам пропонують: 6 трусів, 2 бюстгальтера, 2 майки, 1 купальник, 2 синтетичних колготок та 1 брюки. А що стосується суконь, то кожна українка може дозволити собі 2 сукні, але раз у 7 років.

На думку можновладців, українцеві має вистачити 2 зубні щітки, 1 одеколон, 1 гребінка, 12 рулонів туалетного паперу — все це на рік.
З предметів санітарії та ліків особливо вирізняються показники: 1 вата (100 гр.), 2 бинти, 2 жарознижуючі засоби, 7 пластирів, 1 дитячий крем — на 1 рік.

В той час, коли стоматологи рекомендують змінювати зубну щітку на нову хоча б один раз на 3 місяці, проект споживчого кошика українця передбачає 2 зубні щітки на рік. Висновки кожен зробить сам. Але, керуючись цим проектом споживчого кошика, можемо говорити про те, що в ньому аж ніяк не передбачені витрати на незаплановані ситуації, на кшталт: розбитого посуду, «безкоштовної» медицини та міжміських, а тим паче міжнародних, поїздок. Зате в проекті заплановано відвідування закладів культури кожні два місяці та придбання книг – не більше шести найменувань на рік.

БIЙ З ЦIНАМИ: ЯКI ПРОДУКТИ «НЕ ПО КИШЕНI» УКРАЇНЦЯМ

В кінці вересня вже можна робити перші підсумки, наскільки збулися прогнози експертів щодо осінньої вартості найнеобхідніших продуктів харчування. Швидше за інші продукти дорожчало м’ясо і м’ясопродукти. Якщо ціна на м’ясо курятини в червні-липні в Києві складала 44-50 грн., то станом на кінець вересня на основі моніторингу цін торгової мережі «Фуршет» курка домашня коштує 55 грн. за кілограм. Якщо за кілограм вареної ковбаси в липні в середньому треба було заплатити 130 грн., то сьогодні за кілограм «Докторської» треба віддати 142 грн. Свинина, за даними Держстату, за серпень-вересень подорожчала на 2 гривні – до 71,98 грн. за кілограм, а яловичина – на 70 копійок – до 82,56 грн. за кілограм. Ближче до зими м’ясо та м’ясопродукти подорожчають ще на 5%. Також восени традиційно поповзли вгору ціни на молоко і молочні продукти. Щоправда, ненабагато: молоко подорожчало на 20 копійок – до 12,83 грн. за літр, сметана – на 40 копійок – до 33,14 грн. за літр, масло – на 1,50 гривні – до 109,46 грн. за кілограм. Однак, у зв’язку із традиційним осіннім зростанням попиту, ціна на молочні продукти зросте на 10-15%, і наприкінці жовтня за літр молока доведеться віддати близько 15 грн., за літр сметани – майже 36 грн., за масло – біля 120 грн. за кілограм. Протягом вересня трохи додали в ціні яйця – на 40 копійок – до 12,71 грн. за десяток і цукор – на 20 копійок, і зараз його ціна становить у середньому 13,7 грн. за кіло. Олія з початку серпня подорожчала на 70 копійок, і зараз у середньому коштує 32,23 грн. за літр. Тенденцій для зростання ціни на цукор немає, а от соняшникова олія може подорожчати на 10%.

Водночас деякі продукти в ціні не зросли і навіть подешевшали. Рекордсменом зі здешевлення виступає український делікатес гречка, яка із 34 гривень подешевшала до 28 гривень за кілограм.

Також завдяки хорошому врожаю в цьому сезоні ціни на овочі нижчі за минулорічні. Станом на 27 вересня ціни на овочі в середньому становили: на картоплю – 3,2 грн./кг, капусту білокачанну – 3,05 грн./кг, моркву – 3,89 грн./кг, цибулю – 2,8 грн./кг, часник – 51,25 грн./кг, буряк – 3,15 грн./кг. При цьому, якщо з середини серпня протягом місяця борщовий набір овочів дешевшав, то за час з 17 по 23 вересня вперше за тривалий період продемонстрував нульову динаміку – практично по всіх позиціях попит і пропозиція залишалися збалансованими, а ціни – порівняно низькими. Протягом наступного тижня-двох ціни з причини сезонного фактора поповзуть вгору і до кінця жовтня зростуть у середньому на 10%. Зазначу, що окрім сезонного фактору, на волатильність цін також впливатиме подорожчання вартості комунальних послуг та наміри уряду повністю скасувати спеціальний режим оподаткування для сільгоспвиробників. Також з 1 жовтня 2016 року до 1 січня 2017 року в пілотному режимі буде скасовано державне регулювання цін на продукти харчування. Ця націнка стосується 15%, які може поставити виробник, і 15%, які може поставити продавець. Тобто націнка від поля до полиці раніше не повинна була складати більше 30%. Скасування обмежень для виробника повинне стимулювати виробництво. Що стосується продавця, то обмеження націнки в 15% не слід було скасовувати. Але я не думаю, що її скасування призведе до суттєвого зростання цін на соціальні продукти харчування. Адже виробники і раніше ставили ціну, виходячи із власної рентабельності, а продавці не підуть на стрімке підвищення цін, оскільки це призведе до зменшення попиту». Ці «норми виживання» видаються нереальними. Це вам підтвердить будь-який пересічний українець. І звісно, сума у 7000 гривень виглядає куди переконливіше.

Та офіційно середня зарплата в Україні на серпень 2016 року становила біля 5230 гривень.

То як нашим громадянам вдається виживати? Зрозуміло, питання риторичне, і відповідь на нього проста – «тінь». Зі слів міністра соціальної політики Андрія Реви, близько 38% українців отримують більшу (ніж задекларовано) заробітну плату «у конвертах», інакше – «тіньову». Хоча багато експертів вважають, і не безпідставно, що такий відсоток значно більший. Саме на ці «тіньові» прибутки і розраховано наш споживчий мінімум. Тобто фактично реальний дохід населення теж вищий. Інша справа, що для нормального життя і його не вистачає. Нещодавно профільний департамент Міністерства економічного розвитку і торгівлі аргументував «споживчий кошик» законом «Про прожитковий мінімум». Але така прив’язка викликає що найменше подив: мінімальна зарплата (зумовлена прожитковим мінімумом) лише на 52% відповідає вартості «кошика». Складається враження, що уряд грає з «тінню» у мовчазну згоду. А усілякі «кошики», «прожиткові мінімуми», «мінімальні зарплати» відірвані від повсякденних потреб та реалій більшості громадян. Вони існують лише у проекті державного бюджету. Урядовці визнають: у тіні фактично перебуває близько 40% ВВП держави. І знову ж таки, реальні дані можуть значно перевищувати офіційні. Не допомогло й істотне зниження ЄСВ (Єдиного Соціального Внеску) з 38% до 22% минулого року. Підприємцям все одно куди вигідніше платити «неофіційно», напряму до кишені робітника, минаючи оподаткування. Де-факто більшість українців, як роботодавців, так і робітників, порушує чинне законодавство, а держава, що спонукає їх до цього, дивиться на «конверти» крізь пальці. Ще один доказ виключно номінального значення «кошика» — це шлях його формування. Відповідно до законодавства, він має ґрунтуватися на потребах громадян. І вже виходячи з нього, формується бюджет, встановлюється мінімальна заробітна плата. Та в Україні завжди було навпаки — продовольчий кошик зазвичай затверджували після прийняття бюджету. Власне, його й не затверджували, а просто «підганяли» під бюджет. Просто формальність, щоб було «як годиться». Цього ж року влада пішла іншим шляхом: під навмисно занижені потреби «кошика» можна легко підлаштувати будь-який бюджет. Тому немає чого дивуватися відсутності в «кошику» витрат на безкоштовне навчання, медицину, придбання житла (нехай у кредит) та інші, цілком звичні для більшості з нас, речі. Так само у кошику відсутня графа «Допомога батькам-пенсіонерам», у більшості з яких відсутній «тіньовий» дохід, натомість «неіснуючі» витрати на медицину у рази вищі середніх. Підсумуємо: затвердження споживчого кошику не вплине на життя пересічних громадян. Хіба що викличе сумну та стомлену посмішку у звичайного українця.

ДЕНИС МАРЧУК: ВIД ТЕОРЕТИЧНОГО СПОЖИВЧОГО КОШИКА НА ПАПЕРI ДО РЕАЛЬНИХ ЦIН НА УКРАЇНСЬКИХ РИНКАХ

«Якщо порахувати необхідну щомісячну вартість продуктів харчування для середньостатистичного українця за ринковими цінами, то, за нормами Кабміну, вона співмірна з мінімальною заробітною платою, яка з 1 травня 2016 року становить 1450 гривень. Фактична вартість необхідної раціональної норми продуктів харчування вдвічі вища і становить не менше 2800 гривень. Однак, коли ми говоримо про вартість продуктів харчування у споживчому кошику в умовах України, необхідно подивитися, що до нього входить. Майже половина м’яса, яке українці їдять, – курятина, бо найдешевша. Те саме стосується видів риби і рибопродуктів, молочних продуктів тощо. Якщо не враховувати такі звичні речі, як чай – 400 г на рік, лавровий лист, сіль і навіть півкіло кави в зернах, які з’явилися в пропонованому Кабміном споживчому кошику, то він мало чим відрізняється від чинного, який був затверджений ще у 2000 році. В нас так вже склалося, що споживчий кошик виступає інструментом обґрунтування прожиткового мінімуму. Доки люди зі своїми доходами вписуються в його рамки, доти вони нібито здатні вижити. І нікого особливо не хвилює, що купівельна спроможність і споживчий попит людей може суттєво різнитися від затвердженої норми. Відтак, на сьогодні фактично існують два кошики: на основі офіційного ведуться офіційні розрахунки, відбуваються перерахунки соціальних виплат, інший – відображає реальний споживчий мінімум, який, на думку експертів, має становити не менше 7000 гривень. При цьому необхідно розуміти, що сама методика законодавчого затвердження споживчого кошика є анахронізмом планової економіки. В умовах ринкової економіки склад та вартість споживчого кошика необхідно розраховувати щорічно на основі споживчого попиту та ринкових цін. Але у такому разі доведеться піднімати прожитковий мінімум до фактичного рівня.