«На артистах лежить духовна вiдповiдальнiсть, i про це не можна забувати»

Українська музика та вiтчизнянi виконавцi набирають популярностi на теренах сучасностi. Кожен з них є фундаментом для створення дiйсно якiсного українського музичного продукту. Про стан української музичної сфери зараз та фактори, якi впливають на  розвиток журналу «Ukrainian People» в iнтерв’ю розповiла народна артистка України, Посол Миру, Кавалер Ордену Святої Марiї, володарка багатьох почесних звань i нагород Наталiя Шелепницька.

Наталія ШЕЛЕПНИЦЬКА

«На артистах лежить духовна вiдповiдальнiсть, i про це не можна забувати»

Українська музика та вiтчизнянi виконавцi набирають популярностi на теренах сучасностi. Кожен з них є фундаментом для створення дiйсно якiсного українського музичного продукту. Про стан української музичної сфери зараз та фактори, якi впливають на  розвиток журналу «Ukrainian People» в iнтерв’ю розповiла народна артистка України, Посол Миру, Кавалер Ордену Святої Марiї, володарка багатьох почесних звань i нагород Наталiя Шелепницька.

Я вважаю, що ситуація в Україні дуже сильно вплинула на всі сфери життя, у тому числі й на музичну. По-перше, стала більш затребувана українська музика – як народна і класична, так і сучасна. Це не мода, а необхідність – людям потрібні натхнення і сили, щоб вистояти у такий складний час, а музика саме це і дає. По-друге, з України зникли російські виконавці та українські музиканти-колабораціоністи і звільнили величезний простір для концертів, ефірів та медіа-проявів українських артистів. Завдяки цьому багато музикантів різних жанрів отримали можливість презентувати свою творчість публіці.

Напевно, є якийсь відсоток людей, які це роблять, бо вимагають обставини. Однак, більшою мірою народ дійсно потягнувся до свого коріння. І в цьому процесі, на мій погляд, є дві течії. Одна – це етнічні українці, які, як я, наприклад, все життя говорять українською мовою і з дитинства ввібрали в себе національні традиції та культуру. Для нас абсолютно органічно і природно виявляти свою причетність до спадщини нашої країни і ще більше дізнаватися про історію та досягнення своєї нації. Інша течія – це, як я називаю, свідомі українці – в нашій країні величезна кількість людей, які говорять російською або іншими мовами, ввібрали в себе різну культуру і до Революції Гідності мало замислювалися про приналежність до якоїсь нації. Зараз, усвідомивши себе українцями, мільйони людей потягнулися до української культури – вони відкривають її для себе заново, навіть якщо колись вчили в школі чи інституті. Українство входить у їхні серця, в їхнє життя, і це відбувається усвідомлено. Обидві ці течії дуже важливі, тому що вони роблять нашу країну сильнішою.

Безумовно, це приємно. Кожному артисту важливе визнання. Так, це пережиток радянської системи, і в майбутньому, думаю, як і на заході, в Україні не буде звань. І, загалом, це правильно – народний ти чи не народний визначає публіка у всіх країнах у всі часи. Але поки у нас не реорганізована сама система, не прийняті потрібні закони для розвитку культурної сфери, то звання – це якісь орієнтири на професіоналізм і – не забуватимемо – нехай невелика, матеріальна підтримка. Адже є люди, які віддали десятки років творчості і живуть буквально на копійки – в цьому випадку, звання хоч якось допомагають вижити.

Такі концерти дуже потрібні нашим бійцям. Я знаю, багато артистів виступали в зоні АТО. Але ми були в місцях, наприклад, в батальйоні «Черкаси» у Волновасі або виступали перед танкістами Першої окремої танкової бригади в Вугледарі, – до нашого приїзду туди артисти взагалі не добиралися. І можна зрозуміти чому. Крім того, що це небезпечні зони, поїздки в зону АТО сполучені з масою складнощів. Одна з них – знайти транспорт. Якщо їдуть два-три музиканта, то тут простіше  – сіли в машину і поїхали. А якщо їде група артистів, які везуть із собою техніку, інструменти, костюми – без автобуса не обійтися. А далеко не всі хочуть їхати в зону АТО, а той, хто їде, призначає чималу ціну. Є середня ринкова ціна для поїздки в АТО – 14 грн./км. Для того, щоб поїхати в «круїз» Київ – Маріуполь – Волноваха – Вугледар – Київ за автобус заплатили 25000 грн. Тобто, мало того, що артисти ризикують своїм життям, вони ще повинні скидатися грошима, що може далеко не кожен музикант. На мою думку, держава повинна виділяти гроші хоча б на транспорт і звук (не у всіх артистів є колонки і пульт, а брати в оренду недешево). Тоді подібні поїздки б траплялися частіше. А вони дуже потрібні нашим воїнам – після тривалого часу в окопах, їм просто необхідна підтримка, розрядка, позитивні емоції.

Дарувати своє мистецтво людям. Пам’ятати, що культура – оплот нації у важкі часи. Створювати те, що дасть опору людям щодня, підніме їх настрій, зміцнить віру, подарує позитивні емоції. На артистах лежить духовна відповідальність, і про це не можна забувати. Миру нам усім, добра, єдності , любові! Нехай Бог береже усіх людей і нашу Україну!