Ви тягнулись до акторства з дитинства? Розкажiть про свою родину.
Я народилась у Казахстані. Коли мені було чотири роки, батьків запросили працювати на компресорний завод до Сум та ми переїхали в Україну. У школі я почала ходити до народного театру, а коли прийшов час обирати професію, я, не вагаючись, сама поступила з першого разу у Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого на курс Молостової та Циановського. Закінчила добре. Після навчання поїхала у Херсон працювати у театрі. Потім завагітніла та повернулась до Сум, де народила свого сина. Згодом мене прийняли до Сумського театру імені Щепкіна.
А до Києва переїхали коли i чому?
Це були 90-ті роки і переїзд був пов’язаний не з кар’єрою, а з особистими справами. Потрібно було лікувати сина. Довелось продати квартиру у Сумах та рятувати свою дитину. Дякувати Богу, син одужав. А щодо Києва… Чесно кажучи, місто зустріло не привітно. Але я не опускала руки. Ходила на кастинги, прослуховувалась у театри, приймала участь у масовці. Проекти були немасштабні, тому доводилась підпрацьовувати у різних не акторських напрямках. З часом успіх прийшов, але в особистому житті настали зміни. Ми розлучились з чоловіком. Вважаю, що ця подія стала новим етапом для мене. Кар’єра пішла в гору.
Наскiльки переоцiнений момент конкуренцiї у акторському середовищi?
Конкуренція дійсно присутня. На моєму шляху були і підстави, і брехня в мій бік. Але в якийсь момент я перестала звертати на це увагу та зрозуміла, що у кожній професії є свої негативні моменти. Головне – вірити, що рано чи пізно все стає на свої місця. Якщо ж говорити про чесну конкуренцію, то кожний актор – це своя певна ніша і характер, який ніхто не може замінити.
Дружба мiж акторами iснує?
Так. І мені пощастило відчути її на собі. Моя найкраща подруга – чудова талановита актриса Олена Хижна, з якою ми дружимо 36 років! Кожний день дзвонимо одна одній та часто зустрічаємось.
Де Ви берете натхнення?
По-перше, у моєму куточку щастя, а саме – моєму домі під Києвом із садом, який сама побудувала та посадила. Зустрічі із друзями на подвір’ї на фоні мого власного ромашкового поля – справжнє натхнення для мене! Також мене потішають мої тварини, яких в мене багато. Але головне джерело сил для мене – мої близькі люди. Мама, яка чекає мене у будь-який час, син, з яким ми справжні друзі, онука Афіна – моє прекрасне сонечко та невістка, яка мені як донька! Їх всіх я просто обожнюю!
Що головне Ви б хотiли побажати нашим читачам?
Любові, сімейного щастя, добрих друзів та здійснення мрій!
