Коли Ви почали займатись волонтерською дiяльнiстю?
Все почалось з Майдану. Одежа, їжа, гроші та інші потрібні речі – все це я почала діставати одразу, як народ вийшов на вулицю. Потім сталась війна і я не могла залишитись байдужою. У березні 2014 року я вперше приїхала у Чонгар. Зрозумівши, що армія знаходиться у плачевному стані, разом із другом почали все діставати для хлопців. А згодом мій товариш і сам пішов воювати. Про це болісно казати, але він загинув. З цього моменту я з новими силами, як могла, розвернула програму допомоги нашим бійцям. Шукала машини, необхідні речі та все інше.
На сьогоднi стан армiї змiнився? Що Ви робите зараз?
На даний момент, армія інша, але є над чим працювати. Багато речей все одно не передбачені. Звичайно що, зараз ми вже не займаємося речами першої необхідності, як це було на початку війни, але все одно потрібні ті ж тепловізори та різні прилади. Тим паче, нічого не працює вічно. Постійно треба привозити нове.
Ви також маєте бiзнес. Розкажiть про це.
Мій бізнес, яким я займалась ще до війни, був практично весь вивезений на фронт. Зараз я з новими силами будую плани з його відновлення.
Якими принципами Ви керуєтесь у своїх дiях?
Бути вільною. В плані державному та особистісному. Для мене це принципово, тому я роблю те, що роблю.
Ваша дiяльнiсть має успiх. Як вважате, чому?
Я нічого такого особливого не роблю. Чому до мене стільки уваги з приводу моєї діяльності? До сих пір не розумію. Я просто роблю те, що вважаю потрібним робити.
Що Ви розумiєте пiд словом «успiх»?
Для мене успіх – це щастя. Можна бути успішним у бізнесі і взагалі не бути щасливим у особистому житті. Чи навпаки. Коли в тебе виходить і те, і інше – це круто. Треба бути як явір, котрий намагаються зломити, але, скільки його не гни, нічого не вийде. Якщо в тебе є сили вставати – це успіх.
Розкажiть про Ваше джерело натхнення.
Я беру сили у бійців. Коли бачу їх очі та незламний дух – мене це дуже надихає. Був один хлопець, до якого ми їздили у лікарню. Так от, він втратив око у свої двадцять п’ять і видав таку і фразу: «І з одним оком можна воювати!» Я дивилась на нього та дивувалась такій силі. Якщо він такий сильний, то чому я повинна зламатись? Тим паче, бажання в мене великі. Одне з них – зробити Україну країною, куди будуть приїжджати навчатись, подорожувати та лікуватись. Дуже хочу, щоб люди не їхали звідси, а навпаки – приїжджали. Це бажання не дає зупинятись.
Що можете побажати нашим читачам?
Робіть те, що підказує серце, а не те, що нав’язує суспільство!
