Що Ви думаєте про сьогоденну ситуацiю в Українi? Ви дуже багато їздите Сходом, подiлiться, як живеться тим, хто не наважився залишити свої домiвки?
За роки війни вже все передбачено, і час перемир`я також. Люди продовжують жити в такому темпі, вони навіть навчилися за звуком відрізняти – що саме в них прилетить, і чи потрібно бігти ховатися: чи то по сусідньому району ведуться обстріли, чи то страшна зброя вже ледь не над головами. Дуже тяжко собі уявити, як воно: жити, спати, читати, мріяти під звуки канонад, розуміючи, що життя твоє та близьких залежить не так від тебе, як від когось за декілька кілометрів, хто прицілює свою смертельну зброю у бік твого будинку. Дітей перед такими обстрілами вивозять подалі, а от дорослі повертаються: вдома худоба, господарство і усе їхнє життя…
На Вашу думку, чи вистачає тiєї допомоги нашим бiйцям вiд держави, яку ж сторону займають благодiйнi органiзацi?
Маючи лише одяг та зброю, яку надала держава, українські війська навряд чи утримували б свої позиції так довго. Звичайно, щось дають, але спілкуючись зі звичайними військовими з того чи іншого батальйону, висновки надходять самі собою. Чогось не вистачає, або просто немає, щось зламане та непридатне для використання – це реалії, і від цього залежить життя. Завдяки волонтерам було збережено сотні життів, і діяльність цих людей, які нерідко поступаються своїми інтересами задля великої цілі та нашої перемоги, заслуговує на повагу.
Подiлiться, будь ласка, з нами, як Вашi близькi ставляться до такої дiяльностi.
Мама хвилюється, але, звісно, вона мене дуже підтримує. Більш за все важко дітям. І мені стало важко. Останнім часом, коли знову почалися активні бойові дії, і я їздила на Схід, я дивлюсь на своїх донечок, поки ті сплять (я завжди вночі виїжджаю), і в мене сльози котяться, бо думаю: щось станеться, і завтра ніхто не згадає, може навіть ніхто на мої похорони не прийде. Я оце як дурна їжджу, жертвую своїм здоров’ям, життям, і не можу все це покинути. Це вже як хвороба. Але приїжджаю на Схід і розумію, як сильно там на мене чекали…
