Ні, не буде.
Так, жорстко і цинічно повторюю: ЯК КОЛИСЬ НЕ БУДЕ!
Світ змінився. Світ почав змінюватися задовго до короновірусу. Але ми вперто трималися за свої рожеві окуляри і вірили у власні казочки про манну небесну.
І останні місяці багатьом показали, що наші мрії і бажання, яким заважала робота і нестача вільного часу – вигадки нашої власної ліні. Хочу вірити, що більшість зрозуміла – кожен несе відповідальність за своє власне життя і тих, хто йому дорогий. Моє власне життя – це і мої цілі. Не мрії, не ілюзії, не безкінечна аргументація і пошук причин, чому не зараз або чому не зі мною, хто винен і хто ворог.

Саме тому вивів 5 правил після карантину, які варто зрозуміти, закарбувати у підсвідомості і почати нарешті втілювати їх у життя. Втілювати вже зараз, не чекаючи зняття всіх обмежень. Жити вже сьогодні.

Правило 1. Самодисципліна і Саморозвиток.

Це стосується їжі, спорту, здоров’я, фінансового планування.
Досить бігати до холодильника за перекусами. Досить відлежуватися на дивані. Досить занедбувати свій імунітет. Досить марнотратства.

Час «Понтів» закінчився. Це не останній карантин і не останній вірус. Час навчитися планувати свій бюджет не тільки на кілька місяців, час задуматися про найближчі кілька років.
Все живе в цьому світі або розвивається, або деградує. Людина не виняток: поки ти розвиваєшся – ти живеш. Як тільки розвиток зупиняється, він неминуче змінює вектор сходження на протилежний.

Тут буде доречною одна дуже хороша притча.
Журналіст запитав майстра:
- Що ви зазвичай робили до того, як стали Просвітленим?
- Я зазвичай рубав дрова і носив воду з криниці.
- А тепер, коли ви стали Просвітленим, що ви робите?
- Що ж я можу робити? Рубаю дрова і ношу воду з колодязя.
Журналіст, природно, здивувався:
- В чому ж тоді різниця?
Майстер посміхнувся:
-Різниця велика. Тепер все відбувається природньо. Раніше це було обов’язком, який мені доводилося виконувати, змушуючи себе. Я робив це тому, що мені наказували це робити. Мій учитель велів мені рубати дрова, і я рубав, хоча в глибині душі не бажав цього робити. Тепер я рубаю дрова, знаючи пов’язану з цим радість. Це вже не обов’язок, а розуміння. Холоднішає, скоро зима, нам будуть потрібні дрова. Учитель старіє, йому потрібно більше тепла. З цієї ж любові я ношу йому воду з колодязя. Різниця – величезна. Немає опору. Я відгукуюся на поточну необхідність, і знаходжу в цьому радість.

Мораль: Знайти себе таким, яким хочеться, неможливо – себе можна тільки створити. Сенс саморозвитку і внутрішнього пошуку – не в тому, щоб кардинально змінити зовнішні показники життя (хоча вони напевно зміняться). Головна цінність – у внутрішньому розумінні. І навіть якщо умови життя залишаються якийсь час незмінними, особисто для Вас – це два різних життя. І з часом різниця між цими двома життями стане в прірву. Вибір за вами.

Правило 2. Гнучкість.

Як писав Дені Дідро, вишим ступенем мудрості людства є вміння пристосовуватися до будь-яких обставин.

Не завжди і не все в нашому житті може йти так, як нам хочеться, тому варто вміти приймати все те, що життя нам підносить і вміти з цим жити. А для цього нам необхідно сприймати життя з усіх допустимих точок зору, а не тільки з якоїсь однієї або декількох, найбільш зручних і звичних нам. Тому, я вважаю, що гнучкість мислення – це не просто вміння швидко шукати нові стратегії вирішення тих чи інших завдань, це перш за все вміння відмовлятися від своїх старих поглядів на що-небудь і прийняття нових, більш правильних, більш вигідних, більш актуальних поглядів.

Не дивлячись на вже сформовані власні правила та установки, не забувайте іноді проявляти гнучкість в своїх рішеннях. Небажання проявити трохи лояльності може принести безліч нещасть і образ. Чим більше гнучкості ви проявите в прийнятті рішень, тим щасливіше буде ваша сім’я. Уявіть собі, якщо один з членів сім’ї завжди буде вважати, що тільки він завжди правий – це не принесе багато щастя сім’ї. Те саме у всіх сферах життя.

Правило 3. Соціум.

Ти – не один. Допомагай. Підтримуй. Створюй кола доброти по воді.
Почни з тих, хто поряд. Друзі. Сусіди. Перейди на вищий рівень – малозабезпечені верстви населення, ті хто потребують твоєї допомоги. Важко обрати – подивись кому допомагають благодійні організації. Дій з благістю сам або приєднуйся до однодумців.

Ти – частина соціуму. Багато в чому незалежний від нього, як показав карантин. Але і є безліч речей, в яких відчуваєш його необхідність. Тому спілкуйся. Спілкування – щось набагато більше, ніж просто спілкування розуму. Спілкуйся душею. Коли люди відчувають, що вони можуть відкрито говорити про що завгодно – надії, мрії, страхи, успіхи або невдачі – не боячись осуду, це обнадіює і зміцнює зв’язок між людьми. Саме через відкриту і чесну комунікацію ти відчуваєш силу і підтримку тих, хто поряд, і тих, хто за тисячі кілометрів від тебе.

Правило 4. Сім’я.

І доки карантин не розлучить нас…
Не розлучив. Щось втримало? Що? Так, те що створювалось роками. Коли дрібні сварки не переростають в щось велике. Коли розумієш, що щаслива родина – це не випадковість, не удача, а тяжка щоденна робота. І ця робота стане ще більш насиченою після карантину. Можна довго говорити про банальні слова як то повага, вірність, підтримка, прийняття, довіра, захоплення. Але чи на стільки вони виявилися банальними? Час працювати саме над ним як ключовими інгредієнтами твоєї щасливої родини.

Люди стають більш сміливими і схильні до ризику, якщо вони знають, що у них є те безпечне місце, куди можна повернутися, коли щось не вийшло. Збирайтеся всією родиною не тільки в особливих випадках, але і просто проводьте час разом, це допомагає посилити почуття приналежності.

Правило 5. Любов.

Люби, те що робиш. Життя одне. Всі гроші світу не заробити, але коли займатися тим, що справді твоє, що любиш, чим горітимеш – повір, грошей буде достатньо.

Люби себе. Це не тільки робота. Це твоє життя, твоя самореалізація, твоя цінність як людини в першу чергу для самого себе. Через любов умій прощати. Прощати людей, які образили, дуже важливий вибір. Так, прощення – це вибір. Це може бути важко, так як багато хто з нас схильні прирівнювати прощення до фрази *все ОК *. Це не те ж саме. Прихована образа не сприяє взаємній повазі між близькими і друзями. Майте на увазі, що всі роблять помилки, всі ми іноді говоримо те, що не варто було б говорити, так як ніхто з нас не досконалий. Намагайтеся гідно вирішувати проблемні ситуації, досягайте розуміння і рухайтеся далі. Життя надто коротке.

Ворог і друг – живе в кожному з нас. І лише ми обираємо, як у старій притчі, «якого вовка ми годуємо». Тож, можливо, нарешті варто зрозуміти, що годуючи свого внутрішнього ворога – ми лише зариваємось глибше у паніку, страх, біль, гнів, приховану ворожість, в позицію жертви. Ми перестаємо адекватно фільтрувати інформацію, знаходимо радість у негативних новинах, залякуваннях, пошуку панікерів-однодумців і провокації злиднів, ворожнечі і насильства. І що нарешті настав час високих вібрацій, високого емоційного тону Любові до себе і до всього, що нас оточує.