Наш мозок так влаштований, що він завжди реагує тривогою на будь-які зміни в звичному стані речей, сприймаючи їх як загрозу. А так як дані зміни повязані із реальною небезпекою для нашого життя, то, звичайно ж, і рівень нашої тривоги піднімається до максимальних значень. Але ця цілком виправдана, на перший погляд, реакція, мета якої забезпечити наше виживання, може мати і негативні наслідки. І ось чому.

Наш інстинкт самозбереження, а саме він включається, коли існує загроза нашому житті, передбачає три основні типи реакції на загрозу: Бий ворога! Біжи від ворога! Замри! (Нехай ворог піде). Але кого бити, від кого бігти, якщо ворог невидимий? Ця неможливість «впізнати ворога в обличчя» і призводить до того, що ми можемо застрягти в почутті підвищеної тривоги надовго, а іноді і довести себе до паніки. Нескінченно переживаючи тривогу, впадаючи в почуття невизначеності, безвиході або навіть безпорадності, ми тільки погіршуємо ситуацію особисто для себе.

Довготривалі негативні переживання мають украй негативний вплив на наше здоров'я і ведуть до таких наслідків як падіння імунітету, тобто ослаблення захисних функцій нашого організму. Наша захисна система не може бути мобілізована на максимум тривалий час, їй потрібен перепочинок для відновлення. Дайте їй таку можливість! Бийте ворога - дотримуйтесь рекомендованої правила гігієни та захисту. Тікайте від ворога - уникайте контакту з великою кількістю людей. Замріть - проводьте більше часу вдома.

І найголовніше: поверніть вектор свого мислення в позитивне русло! Ми всі мчимо по цьому житті на шалених швидкостях, чому б не знизити оберти на певний час? Знайдіть свої плюси в обставинах, що склалися. Вони точно є! Є недочитанні книжки, не переглянуті фільми, не дороблені домашні або робочі справи. Тепер у вас є шанс завершити їх. Ви можете більше часу провести зі своєю родиною, приділити більше уваги своїм дітям, більше часу провести в близькому спілкуванні з дорогими вам людьми. Використовуйте цей шанс собі на благо. А паніку залиште для ЗМІ, вони хоча б на цьому заробляють.

Автор: Ольга Петрівська , психолог, психотерапевт, сімейний консультант, Член Європейської Асоціації транзактного аналіза.