Що отримаємо вiд Євросоюзу? Чи зможемо найближчим часом говорити про членство в Євросоюзi?
Насправді чекати від Євросоюзу манни небесної безглуздо. У ЄС своїх внутрішніх проблем ціла торба. Зараз там ідуть свої процеси, які перевіряють Європу на міцність. Тому треба чітко і тверезо розуміти свої перспективи. Не перекручувати вислови європейських політиків на зручний для нас манер, не видавати бажане за дійсне. А просто працювати, днями й ночами працювати щоб відродити економіку країни. Щодо нашої політики по відношенню до ЄС, потрібно чітко зрозуміти і подякувати за зону вільної торгівлі та за безвіз. Решта вимог і правил далекі від реалій, інтересів і специфіки України, тому там потрібно кожного разу «сім разів відміряти і лише раз відрізати» перш ніж погоджуватись на нові вимоги і договори. Того, що вже є, досить, щоб будувати процвітаючу європейську країну. Працювати більше потрібно, а не ляси точити і чекати дива від ЄС.
У 2014 році Президент України Петро Порошенко заявляв, що через п’ять років Україна повинна подати заявку на членство в ЄС. У липні 2017 року він сказав, що реформи, необхідні Україні для членства в НАТО, на 98% збігаються з реформами, необхідними для вступу в ЄС. Влада робить акцент, що стратегічним національним пріоритетом України є подача заявки на членство в ЄС до 2020 року. Але це навряд чи реально. Держави-члени ЄС зараз на роздоріжжі. Вони сприймають розширення Євросоюзу як складний виклик для своїх еліт і громадян.
Крім того європейські політики в унісон застерігають нас, Так глава представництва Європейського союзу в Україні Хьюг Мінгареллі, говорячи про перспективу членства України в ЄС чітко зазначив, що питання надання Україні перспективи членства сьогодні не стоїть на порядку денному. А колишній прем’єр-міністр Литви Андрюс Кубілюс на брифінгу в Києві повідомив, що Євроcоюз переживає внутрішні проблеми, і поки не зможе запропонувати Україні та іншим країнам Східного партнерства перспективу членства в ЄС. Тому для України більш правильним рішенням на даному етапі було б відстеження досягнень успішних європейських країн і запозичення їх досвіду.
Що Україна може дати Європi?
Україна Європі може дати все. Головне у цьому прагненні щось залишити й собі. Без фанатизму.
Якi перспективи жiнок в українськiй полiтицi?
Перспективи в українській політиці є як у жінок, так і у чоловіків. Обмежень в політиці я не бачу. Хочеться застерегти людей йти в ту сферу, в якій вони не розбираються або не хочуть розібратися. Політика має бути професійною і кваліфікованою. Ера низькосортних політиканів має якнайшвидше закінчитися. Ось цей обмежувач повинен бути.
Не так давно жінки в багатьох країнах світу отримали право голосу, раніше вони його просто не мали. Це одна з базових свобод – право голосу, виборче право. Я вважаю, що жінки цілком самостійні. Вони можуть приймати рішення і впливати на політику. І головне, повинні це робити.
Світова практика показує, що, використовуючи виборче право, право бути обраним, жінки в багатьох країнах проявили себе, займаючи посади починаючи від президентів і закінчуючи навіть міністрами оборони. Є такі прецеденти.
Я абсолютно не поділяю квотний принцип, гендерний, так званий, жіночі квоти. Переконана, що жінка, якщо вона гідний політик не потребує квоти. Невже потрібні квоти Х.Клінтон, А.Меркель, Д.Грібаускайте або Ю.Тимошенко?!
Це найяскравіші представники істеблішменту, політики, які гідно себе проявили не тому, що вони жінки, а тому вони сильні харизматичні лідери – політики. Тому ось в цьому варіанті я категорично проти того, щоб давати квоти жінкам, тільки тому, що вони жінки. Тоді і з інших питань теж потрібно встановлювати квоти. В першу чергу, інтелектуальні.
Хто припинить конфлiкт на Донбасi?
Українці. Це марна практика сидіти і чекати від когось допомоги. У нас безліч хаосу у внутрішній політиці. Донбас – одне з ключових питань по яких має бути політичний консенсус. Незалежно від політичних прапорів, ідеологій і лідерів. Це топова проблема, яка кровоточить. Тут не місце внутрішній гризні і чварам. Без політичного штилю марно надіятися на вирішення цього питання. Максимум конфлікт заморозять. Зараз в парламенті з’явилося три варіанти законопроектів про реінтеграцію Донбасу, президентські та опозиційні. Нажаль мало віри і надії на те, що хоч якийсь з них найближчим часом буде прийнято.
Ініціатива, яку вніс на розгляд Верховної Ради Президент винятково констатує, що відбувається на Донбасі, і ніяким чином не вирішує нагальних проблемрегіону. Цей законопроект про те як є, а не про те як буде чи має бути. Ось у чому біда.
Чи зможуть отримати своє конституцiйне право переселенцi на виборах?
Зараз ми маємо дуже складну ситуацію з цим питанням. На превеликий жаль панує дуже несправедливий і не гнучкий відхід, про права і свободи переселенців. Політики на випередки перед телекамерами кричать, що є більші і менші патріоти, справжні українці і несправжні, громадяни країни і «недогромадяни» і таке різне. Виходячи з їхньої логіки, конституційні права мають мати тільки «справжні» українці. Вони не розуміють, що для переселенців, які і без того настраждалися і на власні очі бачили кров і втрати, повинні мати право голосу, мати можливість голосувати. Для них це важливо.
А взагалі я вважаю, що держава має більше часу і зусиль витрачати на те, щоб пояснити і розтлумачити тексти нормативно-правових актів, які стосуються прав внутрішньо переміщених осіб. А також забезпечити усі можливі засоби, щоб ці права забезпечити.
Прокоментувати: