Кожен по-різному тлумачить слово успіх, а що це слово означає для Вас?

Знаєте, зараз дуже багато людей вважають себе успішними, тому виникає деяка ілюзія, що ж таке справжній успіх. Для багатьох успіх — це не досягнення, а визнання і оплески. Для інших - це не кінцева мета, а рух до неї, коли сам шлях приносить задоволення та дарує відчуття успіху: такі люди цінують процес більше, ніж нагороду. 

Для мене успіх – це завершення чергового завдання, ще одна добре зроблена робота, попадання в ціль. Ваші переконання стосовно успіху будуть справляти величезний вплив на все ваше життя. Якщо ви вирішите наслідувати переважний на сьогодні стереотип, то успіх буде вимірюватись для вас кількістю надбань: чим більше ви маєте, тим більш ви успішні.

Якщо ви знайдете час, щоб серйозно обдумати це питання, то, скоріш за все, ви прийдете до достатньо очевидного висновку, що на самому глибинному рівні успіх в житті — це не щось матеріальне, це не те, чим можна володіти, що можна виграти.

Щоб добитися успіху потрібно постійно ризикувати. Чи багато ризикуєте Ви, в плані роботи?

Дуже багато. У мене така професія, що без ризиків не обійтись. Напевно, моїм головним ризиком життя був переїзд до Києва, тому що це не рідне місто, незнайомі місця, незнайомі люди. Особлива моя професія – це нові й нові виклики, коли потрібно завжди ризикувати, і без цього вона не буде повною. Я завжди переживаю щодо майбутніх інтерв’ю та зустрічей з відомими особистостями. Це постійні ризики. А чи захоче ця людина поспілкуватися зі мною, а чи буде вона відповідати на моїпитання, як вона буде поводитися і як відповідатиме на них?

Ірино, Ви ведете програму "Світські хроніки". Чи багато друзів-зірок з'явилося у Вас завдяки Вашій професії? Якщо так, чи сприймають вони Ваші запитання під час інтерв'ю добре? Чи ображаються за незручні запитання?

Звісно, я знайшла дуже багато однодумців та друзів завдяки своїй професії та проекту, який я веду. Знаєте, з багатьма я познайомилася саме через те, що я знаю межі між інтерв’ю з людиною на якусь тематику і тим, що ніяк не повинне вийти в ефір. За практику склалося таке правило: «Журналіст завжди більше знає, ніж він розповів». Це насамперед етичні принципи кожного журналіста. Але не потрібно забувати про свою роботу, бо все-таки, гарне питання – це незручне питання.

Дуже багато українців звинувачують всі біди саме наше минуле. Що Ви думаєте щодо цього?

На мою думку, українці вже не живуть минулим, це минуле живе серед нас. Також зараз все залежить від поколінь. Думаю, що тільки старі люди, наші батьки та дідусі з бабусями, ті, хто по-справжньому бачили те минуле, я зараз кажу про найближче минуле, про Радянський Союз. Якщо казати про мене та дітей, які народжуються в ці часи, то вони навіть не знають, що таке СССР та Ленін. На мою думку, ще декілька років почекати, і ніхто не буде й пам’ятати про те дуже давнє минуле.

Чи є у Вас побажання або поради читачам "Ukrainian people"?

Єдина порада – це слідувати одному правилу, яке колись сказав Скрябін: «Живи так, щоб було з чого сміятися». Якщо йому слідувати, то життя буде веселішим, і жити буде краще. Якщо так жити, то все буде добре, і нічого не буде зайвого.