У квітні 2020 року Фонду Надії і Добра виповнилося 20 років. Яку мету Ви ставили перед собою, коли вирішили його створити?
Початок XXI століття був непростим часом. Ми всі лише усвідомлювали як має жити самостійна, незалежна держава. Народжувалися неформальні громадські інституції, формувалися нові підходи, давали пагони демократія та свобода. У цей період докорінних перетворень проблеми дітей були далеко не на першому місці. Тому, створивши Всеукраїнський благодійний Фонд Надії і Добра, ми прагнули надати можливість дітям відчути нові стандарти життя українців, зміцнити їхню віру у власні сили, приділити увагу тим дітям, які за певних життєвих обставин залишилися без батьків, мали проблеми зі здоров’ям. Водночас своїм завданням вбачали сприяння утвердженню віри українців у свою державу, довіри до України з боку інших народів через дитячу дипломатію, миротворчий рух, нашу багату культуру та мистецтво. Ми діяли з великим натхненням і прагнули доводити нашу позицію та цінності через реальні добрі справи.

Які програми вдалося реалізувати упродовж цих років?
Це питання досить ємке. Багато соціальних програм було в нашій історії. Нашим титульним проєктом, напевне, став Міжнародний дитячий фестиваль “Змінимо світ на краще!” Від початку 2001 року відбулося 12 яскравих зустрічей дітей планети у Міжнародному дитячому центрі “Артек”. Фестиваль із року в рік ширився планетою, а звернення його учасників до ГА ООН стало офіційним зверненням дітей світу до голів держав та світових лідерів.
Фестиваль створив унікальний майданчик для спілкування дітей різних національностей та віросповідань, взаємопроникнення культур світу, виховання толерантності та усвідомленого вибору загальнолюдських цінностей. У фестивалі загалом взяло участь понад 10 тисяч представників 80 країн світу. У 2013 році, коли Україна головувала в ОБСЄ, в рамках фестивалю відбувся перший в історії цієї організації Дитячо-молодіжний саміт ОБСЄ за участі представників 60 країн. А це рекордне представництво навіть для дорослих. Про фестиваль, звичайно, можна говорити чимало, але були інші проєкти, які ми робили з не меншою любов’ю.
Наступним масштабним проєктом Фонду став круїз по Чорному морю та Дніпру «Під вітрилами надії та добра», що здійснювався на найкращих пасажирських суднах АСК «Укррічфлот». Напевно, важко буде знайти дитину, а зараз вже молодих людей, які б не згадували цю подорож із теплотою та мрією повторити ще раз таку казку. Понад 2 тис. дітей своєю майстерністю та творчими здобутками вибороли право бути учасниками цього заходу. Звичайно, охочих було набагато більше. Варто зазначити, що для нас пріоритетом були саме досягнення дитини, її прагнення творити добрі справи. І нам дуже приємно, що саме рівність у виборі, без урахування географічних та соціальних статусів, знайшла розуміння серед дітей. У результаті серед учасників круїзу були вихованці кращих творчих колективів, дитячих будинків сімейного типу, активістів громадського руху з різних областей України. Для всіх, кому пощастило побувати в круїзі, – це незабутні враження, а, головне, дружба, що народилася під вітрилами надії і добра, перевірена часом та підкріплена реальними справами.
Ще один напрям – дитяча дипломатія, яка у світі є не тільки сферою дорослих. Це підтвердила наша багаторічна діяльність, коли у спілкуванні і за спільними цікавими справами діти разом із дорослими краще дізнаються один про одного через порозуміння, співробітництво, встановлення дружніх і мирних стосунків між різними народами. Завдяки співпраці з дипломатичними установами понад 5 тисяч дітей мали можливість побувати у 26 країнах світу, познайомитися із всесвітньо відомими пам’ятками історії, продемонструвати свою майстерність і представити самобутню культуру та традиції українського народу.
Підтримуючи розвиток юних талантів та популяризацію дитячої творчості на міжнародному рівні, Фонд сприяв проведенню низки мистецьких заходів, виступав одним із спонсорів Національного конкурсу «Дитяче Євробачення», співорганізатором щорічного Міжнародного конкурсу «Ілюстрація до народної казки», Міжнародного конкурсу «Марка дружби» спільно з Херсонським навчально-естетичним комплексом «Художня школа», в яких за 9 років взяли участь понад 12 тисяч юних художників із 20 країн світу.
Багато років Фонд створює додаткові умови для навчання, реабілітації та адаптації в навколишньому середовищі дітей з вадами слуху. При цьому особлива увага приділяється дітям дошкільного та молодшого шкільного віку. Завдяки об’єднанню зусиль наших партнерів 51 спеціалізованій дитячій установі у 22 областях передано сурдологічне обладнання колективного використання, зокрема комплекс корекційних програм з використанням звукової, тактильної та візуальної стимуляції.
Особлива увага Фонду зосереджується на допомозі дітям-сиротам та дітям, які залишилися без батьківської опіки, насамперед, в реалізації права на виховання в сімейному оточенні. Залучаючи ресурси, Фонд спільно з Міжнародною благодійною організацією «Надія і житло для дітей» допомагав у поліпшенні матеріальної бази дитячих будинків сімейного типу, шкіл-інтернатів, притулків для неповнолітніх, яким ми передавали автотранспорт та побутову техніку, одяг та взуття, фінансували будівельні роботи. Завдяки співпраці з Міжнародним творчим центром народного артиста України Яна Табачника 34 багатодітних родини та дитячі будинки сімейного типу в Дніпропетровській, Київській, Запорізькій, Житомирській, Сумській, Чернівецькій та Хмельницькій областях отримали житло.

 Як Фонду вдавалося здійснювати такі масштабні заходи?
Знаєте, ми й самі зараз ставимо собі таке запитання. Ми так були захоплені та вірили у необхідність нашої справи, що мимоволі заражали цим «вірусом» добра інших. Напевно, Фонд став прикладом, як зараз модно говорити, PPP (public private partnerships), коли громадянські інституції, бізнес та держава консолідують свої зусилля задля забезпечення розвитку країни та ефективних інвестицій в інтересах дітей. Тільки в організації фестивалю “Змінимо світ на краще!” в єдиній команді працювали уряд України, різні міністерства, дипломатичні представництва, міжнародні організації, органи виконавчої влади, дитячі виховні та навчальні заклади.
Фонд – це не лише проєкти, події, допомога тощо. Фонд – це реальні люди, які за духом і своїми життєвими цінностями разом працювали і працюють і нині. Хрещеною Фонду, його натхненницею та добрим другом є Людмила Миколаївна Кучма. Своїм дієвим характером вона наповнює ритм діяльності Фонду.
Фонд – це успішні люди, бізнесмени, які поділяють загальнолюдські життєві цінності та надають перевагу конкретним справам. Ми щиро вдячні за багаторічну дружбу та підтримку Фонду Олені Пінчук, Яну Табачнику, Арону Майбергу, Фарамазу Мамедову, Аділу Керімову, Артуру Абдінову, Андрію Іванову, Володимиру Дейнезі, Василю Горбалю, Вадиму Гуржосу, Леоніду Костюченку, Михайлу Пасічнику, Миколі Петренку, Олегу Салміну, Дмитру Швецю, Олександру Фельдману та Юрію Мельнику.
Особливо хочу подякувати за багатолітню організаційну та творчу роботу Інні Сахненко та Людмилі Тимошенко, Віктору Книшу, Наталії Мієдіновій, Вадиму Мирошниченку, чисельній волонтерській команді та нашим друзям – найкращим дитячим творчим колективам України, які разом з нами 20 років.

Більшість програм Фонду для дітей. Ви особисто чомусь у них навчилися?
Інколи вони, за юним віком, категоричні у своїх судженнях. Але «вустами дитини говорить істина!» Щоразу я в цьому переконувалася, прикладів можна наводити чимало. Так, сутність ідеї фестивалю чітко визначив хлопчик з Індії Арджун, який зазначив: «Ми різні, в цьому наше багатство, ми разом – у цьому наша сила». Текст гімну фестивалю “Эта планета у всех одна, пусть станет лучше и добрей она...» написала азербайджанка Рашида.
Одного разу я мала зустріч з 8-річним хлопчиком, хворим на ДЦП. На моє запитання, що таке щастя, він здивовано відповів: «Я не розумію вашого запитання, адже жити – це вже щастя!»
Такі моменти ще раз підтверджують, що до дітей треба прислухатися та поважати їхню думку. Для забезпечення кращого майбутнього все потрібно робити для дітей та разом із ними. При цьому треба пам’ятати, що діти – наше віддзеркалення, тому поведінка та дії нас, дорослих, мають бути відповідальними та чесними.

На вашу думку, які б поради могли зараз дати діти, в умовах, коли планета переживає одне з найсерйозніших випробувань?
Доречно було б запитати про це в них самих. Одне з найсерйозніших випробувань зараз – це бути ізольованими один від одного. Саме зараз відчувається гостра ностальгія за можливістю бути вільними, бути разом. Ми скучили один за одним. Дуже.
Мені згадується зустріч в українському «Артеку», що розташувався під Києвом, де ми обговорювали питання єдності суспільства та держави. Мене вразила позиція дівчинки з Черкас – “Починати потрібно з цінностей”. Так просто і геніально. Випробування відмітають наносне та фальшиве. На поверхню виходить те, що справді є цінним, – людське життя, родина, рідна земля, повага та любов, можливість займатися улюбленою справою. У цій ситуації я радію за наших дітей, які з розумінням приймають нові правила життя, швидко їх опановують та розвивають, зберігають насправді цінне.

Як Ви думаєте, що очікує нас у майбутньому? У якому світі нам доведеться жити?

Питання дуже складне. Увесь світ зараз шукає відповідь. Мені досі здається, що я у кіно. Ось-ось фільм закінчиться, ми вийдемо із темної зали на Світ Божий, повернемося у звичне життя... Але, на превеликий жаль, так уже не буде. Багато чого залежатиме як від глобальних планетарних процесів, так і від нас самих. Мені особисто хотілося б, аби ми не втратили, передусім, людяності, прагнення підтримувати один одного, були позитивно налаштовані, невтомно шукали рішення для розв’язання найсерйозніших проблем та реалізовували задумане. На моє глибоке переконання, Україна в цьому сенсі має надзвичайно високий потенціал. Головне завдання – конкретними справами нести добро та вселяти надію задля кращого майбутнього наших дітей.

У кризовій ситуації, як Ви вважаєте, що потрібно робити державі, людям? Яке місце буде відводитися благодійництву? І чи взагалі варто зараз займатися такою діяльністю?
На мій погляд, у цій ситуації, насамперед, кожному треба бути відповідальним та робити все якісно, незалежно від того, хто яку посаду обіймає чи в якій сфері працює. Ми маємо будувати стосунки на основі довіри та поваги один до одного. Нині найважливішою для нашої держави та суспільства має стати національна ідея «Єдність. Закон. Справедливість», взаємна довіра влади та людей.
А щодо благодійності – вона завжди була, є та буде. Це поклик людяності, який живе в нашому серці. Ще раз хочу навести мудре висловлювання моєї співрозмовниці в «Артеку» – “Починати потрібно з цінностей!” Саме цінності повинні стати запорукою для того, щоб із кризи ми вийшли сильнішими і людянішими.