Куди дiвається ця бадьора радiсть через кiлька мiсяцiв пiсля пологiв? Чому багато мам стають жалюгiдними i нещасними? Звiдки з’являться дратiвливiсть i стан хронiчної втоми? Здавалося б, ось вiн — клубочок щастя поруч, пищить i перегортається, викликає посмiшки i розчулення. Але багато жiнок буквально перестають посмiхатися в цей вiдповiдальний перiод життя. Спробуємо розiбратися в цiй проблемi разом з психологом, гештальт-терапевтом Оксаною Сiдун, яка не з чуток знайома з предметом нашої бесiди. Крiм того, що Оксана сама мати трьох дiтей, вона перiодично проводить майстер-класи «материнської адекватностi» для матусь, якi намагаються зберегти себе в новiй ролi.

Дайте води, а не пiску

Декретна відпустка — це не тюремне ув’язнення, — каже Оксана. — Важливо враховувати інтереси не тільки дитини, але і мами. Потреби мами повинні бути на першому місці, а дитини — на другому. Наші мами часто про це забувають. Я дуже люблю метафору про літак і кисневу маску. Стюардеса в інструкції каже, що киснева маска одягається спочатку на батьків, а потім на дитину. Адже якщо ви не будете піклуватися про себе, то хто буде піклуватися про вашу дитину? І ще одна метафора джерела з водою. Якщо його не прочищати, не дбати про нього, то воно забивається і вичерпується. І тоді, черпаючи з нього, отримуєш не воду, яка втамовує спрагу, а пісок. Втомлена, засмикана мама дає дітям не воду, а пісок. Такі матусі приходять на консультацію і дуже довго скаржаться на дитину. Не кажучи про неї жодного хорошого слова. Я зазвичай питаю у таких мам: «А коли ви востаннє відпочивали від своєї дитини?» «Вибачте, що робила?», — у подиві перепитує вона.
Отже, правило перше: не ігнорувати себе і свої потреби! Дитині потрібна здорова, красива, цікава мама, а не замучена молода бабця, з вічно нещасним виразом обличчя і нервовим тіком підборіддя. Питання в тому, як поєднати достатню турботу про себе і маленьке диво?

Якiсна увага

Увага — це знак для дитини, що вона значуща для вас. Інша справа, що в метушні ми не завжди дійсно слухаємо дитину. Все наше спілкування з нею протягом дня може відбуватися мимохідь. А значить потрібно пожертвувати хоча б невеликим проміжком часу, щоб спілкування було справжнім. «Для працюючих мам я часто говорю про якісну увагу для дитини», — каже Оксана. — Це коли 10 хвилин в день ви приділяєте увагу тільки дитині і нікому, і нічому більше. Важливо знайти загальне заняття, від якого ви обидва будете отримувати задоволення. Говоріть приємні слова дитині, обіймайте її, говорьте про те, що ви її любите. «Цю страву я приготувала для тебе, бо знаю, що ти її любиш», — важливо промовляти подібні речі. Дитина може не розуміти дії, а слова вносять ясність. Ще важливо, щоб цією дією не було виконання домашнього завдання.
Правило друге: Періодично «занурюйтесь з головою» в спілкування з дитиною, хоча б на десять хвилин. У цей час все інше має зникнути й з’явитися тільки тоді, коли ви закінчите.

Самореалiзацiя

Самореалізація мами важлива для дитини. До 6 років діти вже знають, ким працюють їхні батьки, чим вони займаються, їм важливо ними пишатися. Хоча часто бувають перегинання, наприклад, дитина — як спосіб самореалізації мами. Психолог розповідає: «Діти таких мам живуть не своїм життям, а життям, яке запланувала і організувала для них мама, без врахування інтересів дитини. Все життя мами спрямоване на контроль дитини — чи все «правильно» вона робить і чи так, «як треба». Питання: «Чим би ви займалися, якби не дитина» або «Якщо дитина буде вирішувати все сама, чим будете займатися ви? Чим наповните своє життя?». «Та багато чим», — чую впевнену відповідь. «А детальніше, будь ласка?», — і тут починається складність, списку немає».
Правило третє: Живіть своїм життям і дайте дитині жити своїм. Не заважайте їй розвиватися, розвивайтеся самі.

Значення тата

Те, наскільки включений батько в спілкування, дуже часто залежить від мам. Материнський інстинкт — це не про те, як правильно сповивати або одягати дитину. Такі навички здобуваються дослідним шляхом. «Часто мама з немовлям проводить більше часу, і їй простіше що-небудь зробити. А буває, що батько проявляє інтерес до дитини, а мати у відповідь: «ти неправильно його береш», «акуратно, ти його зараз впустиш», «ніжніше». У батька від критики і тривоги пропадає інтерес. Я в цьому плані не виняток, коли була вагітна, — зізнається Оксана. — Я ніжно гладжу животик, а чоловік підійшов і сильно доклав руку. «Ну ти що, потрібно ніжніше», — кажу я. А потім подумала. Повина ж дитина відрізняти мамину руку від татової. Мамина ніжна, а татова сильна. Ось і відмінність. Ще у мам є тривога, що чоловік не впорається. Прийшла клієнтка на групу і каже: «Залишила дитину з чоловіком. Уявляю, який жах буде». «Який?» — уточнюю я. «У квартирі розгром, дитина не нагодована, брудна», — відповідає вона. Приходить на наступний день, запитую: «Очікування виправдалися?». «Та ні, все чудово!».
Або ще один епізод. Тривожна мама залишила дітей з чоловіком, а сама пішла з подругою в кафе. Але тривога залишилася. Дзвонить старшій і питає: «Ну що як там тато, дай йому трубку?» «Він пішов», — каже старша. Тут в голову мами полізли страшні картинки. «Як пішов? Він вас залишив самих?», — з жахом уточнює вона. «Ні, він з молодшою на майданчику гуляє», — говорить дитина.

У мене теж недавно була цікава історія. Я на роботі, кажу старшій дитині: «Ви о 21.00 укладайтеся спати. Якраз під’їде тато, так що ви по ліжках». Приїжджаю о 22.00. У будинку тиша, діти сплять, на диво, зі мною вони в цей час ще крутяться. Питаю чоловіка, як тобі вдалося їх укласти. «А я прийшов. Чую, шепочуться в кімнаті, думаю, не буду їм заважати, почекаю 20 хвилин. Через 20 хвилин зайшов, а вони вже сплять». Не буду їм заважати! Яка прекрасна ідея! У мам зазвичай — поцілувати, поїсти, в туалет сходити».
Правило четверте: Довіряйте чоловікові, він діє не так, як ви. Але діє! Інакше у вас би не з’явилися діти. «Чоловічий підхід» до виховання і спілкування з дітьми може вас смішити, страшити і напружувати, але він важливий для дітей не менше вашого. Та й ви будете спокійнішою.

Піклуйтеся про себе, своє здоров’я, плануйте день, розвивайтеся, перестаньте хвилюватися і тривожитися з дрібних приводів, не одягайте маску «замотаної матусі», частіше посміхайтеся і любіть дітей та ближніх.

Автор: Оксана Сідун