Що підштовхнуло Вас зробити одним зі своїх пріоритетних завдань боротьбу за права жінок і гендерну рівність в правоохоронних органах?

В першу чергу підштовхнула несправедливість. Жінка така ж людина, як і чоловік. Так, вона слабша фізично, більш гнучка, сюди можна ще багато чого дописати, але в першу чергу вона та, хто народжує життя у цьому світі. Але, це не означає, що якщо жінка обирає розвиватися, заробляти, бути розумною і одночасно бути красивою, то це ганебно і не має права на існування. Тому чоловіки не мають права вішати тавро на жінку. Повірте, дуже часто жінка зобов'язана терпіти в правоохоронних органах приниження, знецінення і навіть насильство. Будучи при посаді жінка прирікає себе одночасно на їдкі коментарі та глузування інших колег і зневажливе ставлення з боку керівництва.

Насправді, мало хто говорить про це, тому що багато хто боїться втратити роботу, думають, що подібне ставлення норма, нікуди йти і ще багато інших нюансів. Вони навіть не розуміють, що це ширма, за якою вони ховаються, і скільки часу вони там будуть знаходитися, це тільки їхнє рішення, рівним рахунком, як і те рішення, яке привело їх в цю структуру. Запам'ятайте! Ніхто, абсолютно нікого не має права принижувати і змушувати вас до якихось дій, тим більше при цьому порушувати особисті кордону. Ці права вам гарантовані Конституцією України, як громадянам цієї країни, (КПК ст.40-41), так і спеціальними органами ООН, які просто не допускають такого ставлення.

В який момент Ви зрозуміли, що треба щось міняти (стали активним громадським діячем). Що стало поштовхом до дії?

Я прийшла до цього виходячи з власного досвіду. Я знаю систему зсередини і знаю, як це терпіти і переконувати себе в тому, що все що відбувається це норма життя.

Всіляко відсуваючи реалії того, що відбувається. Знаю, який великий розрив між офіцерами жінками і чоловіками як на самій службі, так ще з університетських лав.

Жінка - офіцер ніколи:

-не стане «повноцінним» керівником, співробітники не захочуть, щоб ними керувала «Баба» - це принизливо;

-не сприймається як хороший співробітник;

- не матиме права на особисте життя.

Вона постійно потрапляє під приниження і знецінення з боку керівництва.

На самому початку служби, незважаючи на моє бажання максимально зануритися в роботу, я була якимось об'єктом для обговорень, бо не може ця дівчина з модельною зовнішністю мати достатньо мізків, щоб розслідувати справи. І перша моя задачаполягало в тому, щоб довести всім, що я можу. Тільки Бог знає, які титанічні зусилля я прикладала, щоб спочатку навчиться давати відсіч чоловікам, які тільки і облизувалися в мою сторону. Мені доводилося завжди грубо говорити, спеціально змінюючи голос, мені довелося похмуро виглядати, я спеціально почала слухати важкий рок, щоб назавжди викинути і відмовитися від усього, що мене об'єднувало з жіночим світом.

Я спеціально злилася і всюди намагалася брати участь в суперечках і скандалах. Я вірила, що якщо я стану такою як мої колеги, вони мене приймуть за свою, і ніколи не будуть докоряти зовнішністю. Я навіть отримала 3 червоних дипломи про вищу освіту, щоб мені нарешті повірили, що я особистість. Але і це не допомогло, як-то я почула, як бачать люди слідчого - жінку, це повинна бути похмура товста тітка, незадоволена життям і собою, у якої немає особистого життя, і вона відривається, як може, на роботі. Ви не повірите, я намагалася такою стати. Але щоб я не робила, я ніяк не могла влитися в цю систему. Я точно розуміла, що життя мене дуже карає за те, що прийшла туди, де мені не місце. І у мене почалася чорна смуга життя, де не виходило зовсім нічого, мене обікрали на орендованій квартирі, забравши останні гроші, керівництво постійн незадоволено було мною, на нарадах, які зрозуміло складалися тільки з чоловіків завжди чекали мого показового виступу, що б посміятися, що у мене нічого не вийшло.

На обшуках, які я намагалася проводити з особливою жорстокістю (ну як могла), зі мною завжди ставили оперативників, які з особливою насмішкою говорили:"ти не впораєшся". На нервовому грунті у мене набрякав язик, і вся гормональна система в один момент дала збій. Пам'ятаю як на одному обшуку, бізнесмен подивився на мене і сказав своїм товаришам: що ти хочеш їй довести, якщо вона в такому віці тільки отримавши професію вже так жорстоко поводиться, там немає ніякого жалю в діях!

У цей момент життя перевернулося! Я ніби проварилася крізь землю, і нарешті-то зрозуміла що те, що я робила, було найгіршим рішенням в моєму житті. Я не пам'ятаю цього бізнесмена вже, але безмірно йому вдячна за ті слова, що почали зворотний відлік.

Це лише маленька частина з життя жінок на службі. Це колосальні навантаження, обшук з психологічним пресингом, загрози і, що найважливіше, все це переплітається як з боку злочинців, так і служби зсередини. І головне, що оплата цього пекла мінімальна.

Дуже часто жінки подібних видів професій стаютьвідлюдниками з феміністичними нахилами, так як вони не вміють висловлювати почуття. А ми знаємо, що суспільство формує людину.

Я дуже довго перебувала в цьому пеклі, до останнього моменту, коли вже єдиних людей-професіоналів своєї справи, у яких можна було знайти хоч якийсь захист, «прибрали» з рядів податкової міліції.

І з приходом нового керівництва, мене не почали принижувати ще сильніше, пропонуючи мені речі від яких нормальній людині і офіцеру було б не по собі.

Я зваживши всі за і проти прийняла рішення просто піти в нікуди. Так, я прийняла присягу на вірність країні, але на моє щастя на той момент я знайшла свій внутрішній стрижень і нарешті стала любити себе. Тому не могла дозволити зі мною так поводитись, і не могла терпіти приниження і ті кола пекла, через які мене хотіли провести. Я сказала ні!

На той момент, моєю єдиною підтримкою були батьки, яким я безмежно вдячна. Останньою краплею в морі, яка і змусила мене почати відстоювати права жінок було те, що мої фотографії розглядали у Верховній Раді, з підписами: «на комітет б викликати такого слідчого, для заслуховування».

Ви самі зіткнулися з нерівноправністю в правоохоронних органах, скажіть за вашими оцінками яка зараз ситуація з гендерними правами в органах, як можна змінити це?

Що зараз робиться в правоохоронних органах можна лише собі уявити! Якщо згадати ситуацію з насильством дівчинки в Броварах, так це свідок, який потенційно може нашкодити і щось сказати.

Ви подумайте про тих дівчат в службах, які залежні від своїх начальників, а ті роблять що хочуть, і ніхто у них не питає, хочуть вони цього чи ні!

Ти або працюєш як ланцюгова собака і то тільки в тому випадку якщо ти зовні їм не цікава, або приймаєш ті умови, про які вголос не говорять, або мучишся і терпиш постійні погрози. Якщо у тебе є розум і краса це видовище не для людей зі слабкими нервами, тебе завжди будуть оцінювати як з одного, так і з іншого боку, тому що картинка у багатьох не складається. Людям з інтелектом нижче середнього і чоловікам зі старою картиною світу, жінки красиві і розумні це або небезпечно і її потрібно просто прибрати з поля зору, або використовувати в своїх цілях.

Правоохоронні органи це служба, а служба це не робота, там люди проводять практично все життя. Так жінки просто стають річчю, яка своя і повинна робити, що скаже хтось вищий.

І я розумію, що змінити це буде не просто, але якщо не почати говорити про це привселюдно, то система і зовсім ніколи не зміниться.

Зараз жінки стають керівниками країн, очолюють багато органів державної влади. Навіть у нас жінка стала прокурором, але якщо говорити про процентне співвідношення, наприклад, де ви працювали, скільки було жінок?

Так ви маєте рацію, наша країна намагається говорити про рівноправність не просто набираючи жінок, а навіть створюючи Закони про гендерну рівність, але в правоохоронних органах його немає і найближчим часом навряд чи воно з'явиться.

Україна в цьому напрямку намагається просуватися вперед але це дуже повільний процес, як думаєте можна це змінити? І скільки знадобиться часу?

Звичайно все можна змінити і потрібно це робити. Можливо на це знадобитися 5, а може і 25 років. Але, головне щоб цей процес почався і постійно рухався вперед. Повторюся, напевно, але зараз дуже важливо почати говорити про це в слух, чим більше жінок зрозуміє, що вони не одні, тим більше вони почнуть відстоювати своє право на повагу й гідне місце на службі.

Які плани у вас на найближче майбутнє?

Зараз ми з командою детально вивчаємо цей напрямок, Законодавчу базу. Плануємо співпрацю з громадськими організаціями як в Україні, так і світовими! Думаю незабаром ми підготуємо детальний план роботи, і обов'язково поділимося ним з вами.