Сергій Биков про ринок землі:
14 листопада влада розпочала продаж землі. Саме цього дня 240 депутатів (227 з фракції "Слуга Народу") підтримали у першому читанні законопроєкт про ринок землі. Здавалося б — гарна річ, цей ринок. Але плутаємо ринок і базар. Влада запропонувала умови, коли десяток олігархів зможуть скупити 72% України. Тоді і мови не буде про розвиток аграрного сектора. Поки міжнародні аналітики б'ють на сполох, олігархи вже підраховують, скільки зароблять на злиденних українцях.
Олександр Кава про запуск потягів Кримським мостом:
23 грудня 2019 року відкривається рух потягів залізничною частиною Кримського моста. Розпочато продаж квитків на потяги Москва-Сімферополь і Санкт-Петербург-Севастополь. Уряд РФ успішно вирішив останнє питання зв'язку Криму з територією Росії —через півтора року після відкриття автомобільної частини Кримського моста починається рух потягів на півострів, що забезпечить надійний зв'язок регіону незалежно від погодних умов. Можна з цілковитою впевненістю констатувати, що блокади Криму зроблені урядом України і активістами із 2014 року, показали свою повну неефективність. Методично були вирішені проблеми енергетичної, продовольчої й транспортної блокади півострова шляхом будівництва енергетичного мосту, забезпечення постачань товарів народного вжитку і будівництва обох частин Кримського моста.
Андрій Золотарьов про "смерть" старих еліт:
Очікування, пов'язані з оновленням влади, були визначальною характеристикою політичного життя нинішнього року.
Якщо говорити про перемогу Зеленського на виборах Президента та його політичну силу на виборах Ради, небагато хто побачив у цьому передвісника глобальної зміни політичного ландшафту України. Саме 2019 рік показав, які чинники будуть просувати ті зміни.
По-перше, суспільство, яке вимагає радикальних змін у стосунках влади і громадянина, переживає період розчарування "старими " політиками.
Крім того, серйозними чинниками громадської депресії є тривала війна на сході країни, падіння рівня життя, відсутність чітко визначеного проєкту майбутнього України.
По-друге, упродовж останнього десятиліття відсутність світоглядного проєкту, який би був прийнятним для всіх соціальних, регіональних, ідеологічних і так далі груп, виштовхувало на авансцену несистемних персонажів популістського толку на кшталт Н. Савченко чи О. Ляшка. Політикум цей сигнал не прийняв. Політики, які сформувалися у відносно стабільних умовах пострадянської України, виявилися неготовими до реалій політики у найбіднішій та корумпованій країні Європи.
По-третє, з 2000-х років стрімко набирав обертів процес стирання кордонів між шоу-бізнесом і політикою, спочатку відбулася "шустеризація" української політики, нині уже бачимо й її "шоубизацію". Не дивно, в цих обставинах панування форми при іноді повній відсутності змісту.
По-четверте, набирають силу процеси, які можна умовно назвати "інтернаціоналізація олігархічного кооперативу". Це, коли функції так званої "старої олігархії", яка сформувалась за результатами приватизації 90-х років і визначала політику держави, поступово перебирають на себе транснаціональні корпорації й міжнародні фінансові інститути.
Поступово великий український капітал поступається у впливі на політиків і прийнятті державних рішень зовнішнього управління.
Зовнішнє управління — це багаторівневеявище, що включає транснаціональні корпорації, які зацікавлені в українському внутрішньому ринку, різні міжнародні фінансові корпорації (перш за все, що входять в орбіту Ротшильдів), а також політичні інститути (наприклад, американське посольство).
Ігор Хохич про перемогу Зеленського:
Перемога на президентських виборах Зеленського й подальша перемога на виборах Партії "Слуга народу" привела до унікальної в історії України концентрації влади у руках однієї політичної сили.
Разом з цим відбулася серйозна зміна еліт всередині країни, поставивши біля керма влади багато нових, інколи і випадкових людей.
Унікальна повнота влади відключила будь-які обмежувачі взаємного контролю між її гілками, що тепер дозволяє проводити в життя будь-які рішення.
Ця ситуація дає можливість команді "Слуги народу" для прийняття непопулярних заходів, які змогли б витягти країну зі складної ситуації, в якій ми знаходимося зараз.
Досвід Лі Куан Ю показує, що надмірна концентрація влади у одних руках виправдана лише в тому випадку, коли приймаються серйозні, хай і непопулярні рішення, які дозволяють владнати всі проблеми всередині держави, побороти корупцію, поповнити бюджет, виводячи гроші з тіні.
Однак, історія останніх рішень демонструє, що в нинішньої влади на даний момент нема ні стратегії майбутнього, ні проривних рішень, які могли б принести відчутні результати у найближчому майбутньому.
Існує небезпека, що внутрішні протиріччя, які вже зараз видно неозброєним оком, призведуть до руйнування системи влади зсередини. Як наслідок, ми отримаємо серйозну кризу влади в Україні.
Кирило Сазонов про імпорт електроенергії з Росії:
З першого жовтня Україна відновила імпорт електроенергії з Росії після чотирьохрічної перерви. Це стало можливим завдяки поправці до закону від 18 вересня, яку вніс голова комітету з ПЕК Андрій Герус. Рішення викликало негативну реакцію в ЗМІ і дуже здивувало наших європейських партнерів. Справа в тому, що Україна працює за програмою, згідно з якою повинна приєднатися до єдиної енергосистеми ЄС в 2023 році. І Євросоюз вже вклав чималі гроші в роботу над гармонізацією систем. Важлива умова — Україна повинна пропрацювати рік незалежно, щоб продемонструвати стійкість своєї енергосистеми. І тут таке несподіване для ЄС рішення — Україна знову частина єдиної системи СНД. Це дуже серйозний удар по нашій репутації і "ненадійний партнер" — найм'якіше формулювання, яке тепер використовують відносно України. Імпорт електроенергії з РФ не тільки поставив під удар наші відносини з енергетичним співтовариством ЄС, він несе ризики скорочення споживання української електроенергії. Що призведе до скорочень в галузі, і замість працівників, які платять податки і внески в ПФ, ми отримаємо безробітних, які чекають допомоги з бюджету. Тому дешевизна російської електроенергії обійдеться нам дуже дорого: зростанням соціальної напруги і залежністю від Росії ще в одному питанні. Ситуація, яка склалася на ринку електроенергії, стала козирем у руках прихильників відновлення купівлі газу в Росії, що ставить під сумнів всі серйозні інвестпроекти із розвитку внутрішнього видобутку газу в Україні.
Микола Спиридонов про люстрацію:
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав положення українського "Закону про очищення влади" (про люстрацію) таким, який порушує права людини. Конституційний суд України також може найближчим часом ухвалити подібне рішення.
"ЄСПЛ не міг ухвалити іншого рішення, тому що не можна карати людину (чиновника в даному випадку) за сам факт його перебування на тій чи іншій посаді. Обмеження можна накласти за правопорушення, але не просто за те, що людина якийсь час перебувала при владі.
До речі, той же п'ятий президент Петро Порошенко до того як стати головою держави трудився в уряді нині прем'єра-втікача Миколи Азарова міністром економічного розвитку і торгівлі (з 23 березня до 3 грудня 2012 року). Але його вивели з-під люстрації, прописавши, що під неї потрапляють лише ті, хто більше року перебував на посаді чиновника під час правління Януковича. Загалом, кого хотіли — люстрували, кого не хотіли — не люстрували. Вибірково користувалися цим інструментом і представники минулої влади, і представники нинішньої. Використовують різні способи, в тому числі перейменування структур (ту саму Адміністрацію Президента заради того, щоб Андрій Богдан, який потрапляє під люстрацію, міг її очолити, перейменували у Офіс Президента). Закон про люстрацію став в Україні фактично способом боротьби із політичними опонентами. Де-факто вона фактично скасована. Думаю, скасують її (в тому числі через Конституційний суд) і де-юре. При цьому Україні доведеться ще й виплачувати компенсації низці чиновникам, які потрапили під цей закон. Деякі вже домоглися її через ЄСПЛ. А якщо є прецеденти — буде і продовження".
Віктор Скаршевський про те, як залучають інвестиції в Україну:
Інвестиційний форум RE: think. Invest in Ukraine, який відбувся в Маріуполі, був ознаменованим підписанням низки меморандумів — і відсутністю реально цікавих пропозицій для інвесторів. Таку думку висловив виданню "Коментарі" економічний експерт.
"Питання в реальних діях, а не в меморандумах. Наведу такий приклад. В Україні з 2015 року діє надзвичайна кредитна програма відновлення сходу країни (йдеться про Донецьку, Луганську, Запорізьку й Харківську областях). Інвестує її Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), представники якого були присутні й на форумі в Маріуполі. Протягом п'яти років (з 2015 до 2020) кредитування програми склало $200 млн. Гроші йшли транзитом через бюджет,оформлюючись як субвенція зазначеним регіонам. Термін програми добігає кінця, але за цей час вибрано всього 15 мільйонів —7% від загальної суми кредиту. І це не меморандум, а програма, яка фактично провалена! Перш, ніж говорити про якісь плани із відновлення Донбасу, по залученню інвесторів взагалі в Україну, потрібна чітка урядова програма. Якої у нас як не було, так і немає. Ми навіть підписані з зарубіжними партнерами програми не виконуємо! Я сподівався почути на форумі RE: think. Invest in Ukraine якісь проривні, привабливі для інвесторів пропозиції. А що запропонувала наша влада? Вкладатися в сільське господарство, інформаційні технології, інфраструктуру, відновлювальну енергію! Де потужні галузі промисловості, які дадуть реальні нові робочі місця ?! Нам показали, що і далі буде робитися ставка на підтримку сировинного експорту. Все, що було озвучено, не має відношення до якісного й сталого розвитку української економіки, без чого неможливо залучення солідних інвестицій. Припустимо (дуже хочеться в це вірити), буде прогрес у врегулюванні ситуації на Донбасі. Але це не означає автоматичного розвитку високотехнологічної продукції для експорту і завоювання нових ринків. До того ж, уряд так і не озвучив інструментарії для залучення інвестицій. Винаходити їх не треба. У всіх високорозвинених країнах для цього роблять вільні економічні зони, території пріоритетного розвитку, технопарки. У нас навіть Експортне кредитне агентство начебто є, але толком так і не працює. А на майбутній рік в проекті бюджету на нього не закладено ні копійки ".
Олег Стариков про особливий статус для Донбасу:
Нещодавно стало відомо, що законопроєкт про особливий статус Донбасу (термін дії тимчасового статусу закінчується в кінці цього року) буде внесений на розгляд Верховної Ради Президентом України Володимиром Зеленським — із урахуванням громадської думки. Однак, експерт з питань сектора оборони і безпеки Олег Стариков вважає, що прийняти цей закон, так само як принести мир на Донбас, новій владі буде дуже складно.
"Зараз йде політична боротьба: хто стане головним миротворцем. І до того, що робить Зеленський і його політсила, починають в різній мірі приєднуватися представники інших партій, які пройшли до парламенту. До того ж роблять це так, що більше заважають, ніж допомагають. Вони маніпулюють інформацією, намагаючись внести розбрат у суспільство і налаштувати людей проти спроб мирно врегулювати ситуацію на Донбасі. Той же п'ятий президент Петро Порошенко, який дав згоду на підписання відповідних документів у рамках мінського і нормандського форматів, який сам раніше їх хвалив і називав перемогою, тепер називається "зрадою". Ситуація дуже важка для президента Володимира Зеленського. Але в цьому винен він сам. Основна проблема — відсутність комунікації з експертним середовищем, із суспільством на тактичному, оперативному, стратегічному рівні.
Ті люди, які повинні доводити інформацію на всіх рівнях (в тому числі —працювати із журналістами), із своєю роботою не справляються.
Ще одна проблема — відсутність у команді президента високопрофесійних людей, які працюють у секторі оборони і безпеки. Ті, кого він призначив у РНБО, в Міноборони, весь сектор оборони і безпеки виявилися не в змозі відповісти на виклики часу. І якщо Зеленський невдовзі не посилить кадровий потенціал сектора оборони і безпеки, а також комунікацію, то нова жовтнева революція може стати новою реальністю. "Октябристи", які очолює Порошенко, будуть всіляко намагатися загальмувати виконання передвиборних обіцянок Зеленського (враховуючи мир на Донбасі), знижуючи рейтинг чинного президента. І, судячи із останніх опитувань, у них це виходить ...
На превеликий жаль, Порошенко і Ко ведуть до ослаблення нашої країни. Йде боротьба за владу — і цілі супротивників Зеленського в якійсь мірі збіглися з цілями Кремля. А цілі — це зниження ролі України у всіх позиціях. Адже якщо ми не виконуємо взяті на себе зобов'язання, хто з нами буде розмовляти? "
Олег Саакян про світ на Донбасі
РФ зможе продемонструвати свою відданість мирному шляху через звільнення утриманих, хоча всі чудово розуміють, що Кремль не цікавить мир. Для того, щоб зберегти лояльне ставлення до себе як мінімум Франції, а як максимум — західних колег, Росії потрібно йти на ті умови, про які домовилися. Інакше тиск відразу трьох гравців "Нормандського формату" на Україну стане абсолютно невиправданим. Тоді вже Україна зможе сказати Заходу, що тепер РФ — це їхній головний біль та їх завдання домогтися звільнення полонених, оскільки ми зробили все, що вимагали, і навіть більше.
Олександр Мусієнко про розведення військ на Донбасі:
Лінію фронту потрібно тримати, тим більше — на своїй, українській землі, — підкреслює Мусієнко. — Є ризик, що як тільки українські військові відійдуть із займаних позицій в більшості населених пунктів, противник може їх захопити. І вимагати подальшого відходу ЗСУ.
Українське керівництво не повинно погоджуватися на односторонні поступки — на радість Кремлю, заради ефемерної зустрічі в "нормандському форматі", на успішний результат не особливо варто розраховувати. Позиція українського керівництва повинна бути наступною: ми стоїмо на своїй землі, тримаємо лінію фронту, говоримо про те , що РФ не виконує взятих раніше на себе обов'язків, вимагаємо введення проти неї додаткових санкцій, посилення політичного та дипломатичного тиску, — продовжує Мусієнко. — Вимагаємо введення на тимчасово окуповані території миротворчої місії, появу там тимчасових адміністрацій — для управління цими територіями на перехідний період".
У той же час, розведення сил і засобів у районі Петровського, швидше за все, відбудеться, тому що влада поставила за мету обов'язково провести зустріч в "нормандському форматі" — і готова заради цього йти на будь-які компроміси.
Олександр Москалюк про штрафи для депутатів:
Верховна рада прийняла законопроєкт про штрафування народних обранців за прогули. Що собою представляє проєкт закону і чи вплине він на дисципліну українських парламентаріїв?
Законопроєкт передбачає, що якщо народний депутат протягом однієї чергової сесії без поважних причин не бере безпосередньої участі в більш ніж однієї третини пленарних засідань Верховної Ради або більш ніж половині засідань комітету, до складу якого він входить, тоді він втрачає право на виплати, пов'язані з виконанням депутатських повноважень за пропущений період.
Цей документ ще не встигли розглянути в першому читанні, а вже почали поширюватися коментарі стурбованих українців, що він буде суперечити трудовому законодавству й створить юридичну колізію через те, що ніде не передбачені і чітко не прописані штрафи для народних обранців.
Не бачу в цій ситуації ніякого протиріччя з трудовим законодавством, де взагалі-то кажуть, що працівник за прогул може бути звільнений. Тобто для звичайних людей передбачений навіть не штраф, а звільнення з роботи. Тому в цій частині я б навіть зробив більш жорстке покарання для нардепів-прогульників.
Запропоновані зміни до регламенту Верховної ради і закон про статус народного депутата відповідають європейській практиці, де в законодавстві багатьох країн є схожі норми, пов'язані з дисциплінованістю парламентаріїв, зокрема, у Франції.
Парламент повинен перестати бути якимось елітарним місцем, куди можна не ходити. У Конституціях Туреччини і Португалії відсутність без поважних причин на двох засіданнях є підставою для того, щоб особа втратила мандат.
Запропонований законопроєкт більше підходить для країн із усталеною демократією, в той час, як для України підійшли б ще більш радикальні заходи.
Якщо ми говоримо про більш жорсткі методи, вони передбачають внесення змін до Конституції. Йдеться про можливість позбавлення нардепів мандатів за прогули ", —сказав Москалюк, зазначивши, що штрафи за прогули можна розглядати як певну тимчасову міру, поки не будуть внесені зміни до Конституції щодо позбавлення мандата нардепів-прогульників.
Олег Постернак про поразку Порошенко
Звичайно, Порошенко бореться як лев. Після ганебного програшу на президентських, він зміг досить швидко перебудуватися під алгоритми нової гонки і включитися в неї з азартом гідним захоплення.
До партійного спискку його партії у виборця є питання. Не забувайте, одна справа в квітні голосувати за Порошенка в умовах бінарного протистояння з невідомим Зеленським, а інша справа в липні голосувати за його наспіх ребрендовану "Євросолідарність" в умовах тісної конкуренції з як мінімум п'ятьма силами, де вона електорально перетинається.
Це і "Голос", який освоює велику кількість колись прихильників Порошенко, і "Громадянська позиція", і "Самопоміч", і "Свобода", і "Українська стратегія Гройсмана".
Але ... Порошенко — розумний та розважливий політик і його не слід недооцінювати. Втім, особистих талантів для проходження в Раду дійсно мало. Потрібно бути чесним перед виборцем, як би це обридливо і нудно не звучало.
Валентин Гладких про формулу Штайнмаєра:
Найбільша небезпека, в частині так званої "формули Штайнмаєра", полягає в тому, що повернувши під контроль територію ОРДЛО, Україна втратить частину державного суверенітету — можливість самостійно визначати свою внутрішню та зовнішню політику.
Простіше кажучи, ОРДЛО повертається в політико-правове і соціально-економічне поле України тільки номінально, без наявності в центральній українській владі першій-ліпшій можливості реально впливати на процеси в ОРДЛО, разом з наявністю в ОРДЛО "блокуючого пакету акцій" із будь-яких рішень центрального уряду з питань внутрішньої і зовнішньої політики.
Для того, щоб розвіяти ці побоювання необхідно чітко визначити формат майбутнього статусу ОРДЛО в складі України. Частково це зроблено в Законі України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей", але цей закон не дає вичерпного розуміння характеру взаємовідносин між органами місцевого самоврядування в ОРДЛО і рештою України. І треба розуміти, що певні моделі такої майбутньої взаємодії насправді можуть бути неприйнятними для України, оскільки насправді можуть обмежити державний суверенітет.
У той же час треба розуміти, що до сих пір в українському суспільстві немає не те, що розуміння, але навіть уявлення про "ідеальне завершення" конфлікту на Донбасі: сценарій для нас жаданий, небажаний, але терпимий, який неприйнятний. Більше того, поняття "перемога", "капітуляція", "компроміс" так і не отримали певного змісту, відкриває простір для спекуляцій і маніпуляцій — те, що одні громадяни України і політичні сили можуть вважати компромісом, інші вважатимуть капітуляцією (й навпаки);
Значною мірою така ситуація є результатом лицемірної політики попереднього Президента України Петра Порошенка, який мав "позиції для внутрішнього ринку" і "на експорт". В Україні він палко розповідав про необхідність і можливість досягнення в протистоянні з РФ "повної і безумовної капітуляції" останньої, а в Європі домовлявся про мир і компроміс. Інакше кажучи, в Україні говорив про "покарання колабораціоністів" після звільнення тимчасово окупованих територій, а в "нормандському форматі" підтверджував документи, що передбачають амністію.
В результаті маємо прірву між тим, що Україна узгодила в "нормандському форматі" і тим, як це подавалося українському суспільству командою Петра Порошенка.
Висновок: необхідно на основі широкої громадської дискусії визначити прийнятний для громадян України і держави "варіант" вирішення конфлікту на Донбасі; провести деконструкцію "пропагандистської" моделі Порошенко і узгодити підходи до вирішення конфлікту на Донбасі "для внутрішнього споживання" з позицією України на міжнародних майданчиках і досягнутими там домовленостями. Або щиро визнати, що попередні домовленості, досягнуті за часів Порошенко (нормандський формат, мінські домовленості) для нас неприйнятні, з усіма наслідками для себе.
Кость Бондаренко про участь у виборах Вакарчука:
Після президентських виборів в Україні буде переформатування політичного поля. Відповідно з'являтимуться нові політичні гравці, а певні лідери робитимуть заяви. Тому, не виключено, що Вакарчук зможе почати формування якоїсь нової команди.
Ймовірно, команду Вакарчука будуть представляти уламки команди тих кандидатів, які або не пройдуть до другого туру, або ж це будуть абсолютно нові люди. Ймовірно, буде спроба створити щось на зразок команди "Нове покоління-2". Вакарчук ще сам не визначив склад команди цієї гри.
Однак, політолог переконаний, що це прозахідний проєкт.
Без сумніву, це буде якийсь проамериканський, прозахідний проєкт. У цій ситуації, вже навіть не "европтимісти", а якісь "вашингтонооптимісти", —додав він.
Політолог припустив, що підключаться цілий ряд структур, зокрема Aspen, приєднаються й різні представництва американських фондів, які проведуть відбори і порекомендують людей у команду.
Руслан Бізя про затримання українських моряків:
Поки Зеленський (вустами своїх посланців) і Порошенко навперебій обіцяють вигнати Медведчука з переговорного процесу щодо полонених, він сам уже побував у Москві. Виникає логічне запитання — хто міг дати дозвіл на другий політ за місяць? Відповідь, як на мене, очевидна ...
Вчора, як ви пам'ятаєте, прес-секретар Путіна підтвердив, що де-факто посол України в Росії був, долю полонених моряків обговорював. У такій напруженій ситуації явна спроба зіграти на випередження. "Дивіться, я все можу!" Тільки що він реально може?
По-перше, питання передачі до винесення вироку судом РФ в принципі неможливе. А щодо моряків зараз здійснюється тільки попереднє слідство, термін якого продовжений до травня 2019 року, тобто до президентських виборів в Україні. З точки зору росіян вони ніякі не військовополонені і не політв'язні, а порушники кордону, за що карають позбавленням волі до шести років.
Офіційна Україна таку позицію не визнає. Отже, автоматично не визнає і рішення суду: ні за поняттями, ні відповідно до чинних правових норм. Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р. передбачає автоматичне визнання рішень російських судів тільки за окремими категоріями цивільних та сімейних справ.
У той же час низка міжнародних конвенцій, кажучи про передачу засуджених для відбування покарання за принципом громадянства, називають обов'язковою умовою такої передачі визнання вироку. За кримінальним правом України дії військових, відправлених штурмувати Керченську протоку для гучного інциденту, повинні визнаватися злочином. А у нас їх, ще раз підкреслю, вважають військовополоненими. Інше рішення все змінить, але може бути тільки політичним і це компетенція вже іншої влади.
Залишається останній варіант: рішення суду і помилування. Але коли Путін зможе це зробити невідомо, суд може тривати і до осені. Так навіщо тоді його турбує кум із Києва?
Єдиний розумний варіант відповіді — через відчай. Поки Президентом був Порошенко, канал зв'язку з Москвою дозволяв якийсь час одному створювати напругу, відправляючи людей у полон, а другому — їх ніби знімати, звільняючи. Ну, ми пам'ятаємо: камуфляж, льотне поле, привітальні слова. Тепер обидва нікому нецікаві. І в принципі в Кремлі все одно з ким домовлятися, аби це був нормальний чоловік, якому не потрібні посередники. А не як зараз.
Василь Вакаров про справу Гладковського:
Заступник голови РНБО Гладковський призупинив виконання своїх обов'язків на час розслідування звинувачень в постачанні за завищеними цінами контрабандних російських комплектуючих для армії. Якщо виходити із логіки дій Гладковського та участі в "схемах" порошенківської "Ленінської кузні", то Порошенко також повинен на якийсь час зупинити виконання повноважень президента.
Михайло Дяденко про миротворців:
Не можна назвати ініціативу нереалістичною, але й здійснити миротворчу операцію на Донбасі можна тільки за низки умов. Зокрема, є питання, які впираються у внутрішньополітичну ситуацію. Треба або більшість партії "Слуга народу", або коаліція з іншою політичною силою, яка погодитися на прийняття низки законодавчих рішень: про амністію, про особливий статус Донбасу і так далі.
Тобто, потрібні будуть кроки, які дадуть можливість розблокувати політичний процес. Далі — переговорний шлях. Путін повинен дати згоду на виведення своїх військових. Так, теоретично поява миротворців можлива. Але чи буде у нас хоча б коаліція, яка проголосує за непопулярні для частини громадян рішення щодо Донбасу?
Які країни можуть дати миротворців, яким буде фінансування, який порядок введення — це вже технічні питання. Для початку потрібно хоча б розібратися з нашими внутрішньополітичними питаннями. Повинно бути політичне рішення. При всіх умовах питання миротворців можна вирішити протягом року-півтора.
"Але на сьогодні питання в тому, наскільки це може спровокувати політичну кризу в країні і наскільки Зеленський готовий взяти відповідальність на себе за такий крок".
Олексій Якубін про боротьбу з корупцією:
Всі останні роки в Україні велася бутафорна боротьба з корупцією, при цьому функції держави перебували у деградації.
Якщо говорити про якісь кроки Зеленського стосовно антикорупційної політики, то проблема України — це не тільки корупція.
Одна з найважливіших проблем України — це дисфункціональність управління державою. До речі, є нове дослідження, яке говорить про те, що просто антикорупційна боротьба не веде автоматично до того, що держава починає краще працювати і виробляти більше соціальних благ для громадян.
Потрібно вести боротьбу з корупцією й одночасно наводити порядок в управлінні державою, це потрібно робити параллельно.У нас всі останні роки велася бутафорна або декларативна боротьба з корупцією. При цьому функції держави перебували у деградації. Більш того, багато людей, які приходили до влади, взагалі вважали, що держава людям нічого не повинна, крім того, щоб братиіз них податки. Грубо кажучи, навіть публічно можновладці висловлювалися про це, не кажучи вже про Реву, який безсторонньо відгукнувся про громадян на непідконтрольних територіях. В цілому показник загальної політики —"ми вам нічого не винні". І це за фактом підривало, делегітимувалодержаву.
Зеленському потрібно зараз думати не тільки про перезапуск тих самих антикорупційних органів або прихід нових облич в цю сферу, а про те, як зробити державу багатофункціональною, а це може бути набагато складніше, ніж просто поміняти окремі стільці і людей. Плюс йому, очевидно, доведеться вступати у альянс з українськими політиками-старожилами.
Не треба забувати, що Зеленський багато в чому — політик-популіст у непоганому сенсі. В тому випадку, що різні групи бачать в ньому те, що хочуть бачити. А Зеленський не докручує багато тем, він у багатьох питаннях не докручує якусь різкість. Але після політика-популіста, і це показник європейського досвіду, як правило, виникає необхідність у конвенціональних державних діячах.
Юрій Гаврилечко про скасування прожиткового мінімуму:
Міністерство соціальної політики пропонує законопроєкт, який виключає з законодавства "прожитковий мінімум". Мінсоцполітики замінює його на певну "базову величину" при розрахунках: мінімального посадового окладу в тарифній сітці, пенсій, аліментів, державної допомоги сім'ям із дітьми тощо. Таким чином, Кабмін, за допомогою внесення змін до закону про державний бюджет, у разі прийняття цього законопроекту, отримає можливість в "ручному режимі" змінювати розміри практично всіх соціальних виплат і соціальних страхових платежів. Після чого до Конституції можна сміливо вносити правки і писати, що "Україна — антисоціальна держава".
Прокоментувати: