Чи можна було запобігти трагедії?

Майже всі сусіди та родичі знали про знущання чоловіка над жінкою. Але ніхто жодного разу за неї не вступився. Звернення жінки до правоохоронних органів мали наслідком або прості бесіди дільничного з чоловіком, або притягнення до адміністративної відповідальності з застосуванням штрафу. Більш того, за такі звернення жінка піддавалась осуду з боку оточуючих, бо тривалий час нас привчали до того, що домашнє насильство це така собі норма у сім’ї, що не треба «виносити сміття з хати», «б’є – значить любить» і т.п. Такий вже в нас менталітет.

Чому не пішла від чоловіка? Чому терпіла? Колись на таке питання одна жінка мені відповіла: «В нас же діти? Куди я з ними подінусь? Де я буду жити і чим годувати дітей?»
Дійсно, багато жінок продовжують терпіти насильство через те, що не має до кого звернутись, не має куди йти. Близькі люди часто не стають у допомозі, а, навпаки, радять терпіти «заради дітей». І ніхто не думає про те, що домашнє насильство, яке відбувається у дитини на очах, шкодить її психіці. Що «заради дітей» треба брати речі та йти світ заочі від такого.

11 лютого цього року міністр Кабінету міністрів України на своїй сторінці у Фейсбуці повідомив про запуск у тестовому режимі національної "гарячої" лінії 1547 з протидії домашньому насильству. За неповний місяць після її запуску надійшли 1,7 тисячі дзвінків, більшість із яких стосувалися психологічного та фізичного насильства.
Згідно п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» термін «домашнє насильство» має наступне значення: це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Тобто, домашнє насильство – це не лише побої, фізичні пошкодження, тощо. Домашнє насильство – це і примусове задоволення або примушення до задоволення статевої пристрасті подружжя; це і психологічні знущання, приниження; це і економічний «голод», коли один з подружжя залежить від іншого.
На сьогоднішній день в Україні діють спеціальні притулки для жертв домашнього насильства.

Хочеш жити без страху – змінюй своє життя!