....

Інфляція в Україні в липні прискорилася до 7,3%

 Інфляція в Україні в липні 2017 року річному вираженні, у порівнянні з липнем 2016 року, прискорилася до 7,3% з 6,8%, зафіксованих в червні-2017 до червня-2016.

Про це повідомили в прес-службі Державної служби статистики України.

У порівнянні з попереднім місяцем, червнем 2017 року, базова інфляція в липні сповільнилася до 0,1% з 0,2% в червні до травня.

З початку року, в порівнянні з груднем 2016 року, базова інфляція склала 4,1%.

Нагадаємо, інфляція в Україні в липні 2017 року в порівнянні з попереднім місяцем, червнем, сповільнилася до 0,2% з 1,6% в червні до травня. У річному вираженні, у порівнянні з липнем 2016 року, інфляція прискорилася до 15,9% з 15,6%, зафіксованих в річному вираженні місяцем раніше.

....

Астролог: сьогодні варто особливу роль приділити романтиці.

Сьогодні варто особливу роль приділити романтиці.
9 серпня - 17-ий місячний день - день відчуття радості, набуття внутрішньої свободи.
Цей день ідеальний для укладення шлюбу.
У цей період активність починає зменшуватися, настає часта зміна станів, ідей і суджень. Коли накопичені за минулі фази досвід і сили енергетично тривають пускатися на реалізацію планів.
Що трапляються зміни настроїв можуть ставитися не тільки до ділової області, а й особистому житті.
Прекрасний період для звільнення від давніх звичок, також можна спробувати щось нове. У відносинах - це час зближення і романтики на найбільш високому рівні.
День тижня - середа, цього дня протегує Меркурій, вісник богів. У середу удача чекає насамперед людей розумової праці. Можна переробити купу справ, відкладених вами на потім. Середа взагалі хороша для будь-якого виду роботи. Особливо ж легко даються розрахунки, робота з комп'ютером, з великою кількістю відомостей.

....

Топ 10 парків і скверів які можна відвідати в Києві

Погодьтеся, в сонячну і теплу погоду зовсім не охота сидіти вдома, а хочеться відправитися з друзями або родиною кудись на прогулянку. Парки - це та зона відпочинку, де в гарну погоду найчастіше проводять час жителі мегаполісу. Редакція журналу Ukrainian people зробила підбірку 10 кращих парках Києва. Виберіть і відвідайте історичні та природні пам'ятки нашого міста можливо деякі з них стануть Вашими улюбленими місцями для відпочинку і сімейного дозвілля.

1 Парк Феофанія
Це історична місцевість і одна з кращих природних пам'яток Києва. Парком займаються професійні архітектори з ландшафтного дизайну.
Адреса: вул. Академіка Лебедєва, 37.

2 Парк імені Тараса Шевченка
Парк знаходиться в центральній частині Шевченківського району і має статус "Парк-пам'ятник садово-паркового мистецтва місцевого значення". Розташований поруч з "червоним" корпусом Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченко. У парку стоїть один із символів української столиці - пам'ятник на честь великого українського поета і культурного діяча Тараса Шевченка.
Адреса: вул. Терещенківська, 24

3 Гідропарк
Парк, розташований на Венеціанському і Долобецькому островах між Дніпром і Русанівською протокою. Звідси відкривається приголомшливий вид на правий берег Дніпра. Тут є водні атракціони, човнові станції, де можна взяти в прокат човен, скутер або катамаран, велика кількість ресторанів і закусочних, наметів з лимонадом і снеками, нічні клуби.
Адреса: Труханів острів.

4 Маріїнський парк
Парк був побудований в 1874 році за проектом садівника А. Г. Недзельського на місці палацової площі і військового плацу, де влаштовувалися паради. Зараз парк розташований навпроти будівлі Верховної Ради України та Маріїнського палацу між вулицею Михайла Грушевського та Парковою дорогою.
Адреса: Михайла Грушевського, 5

5 Співоче поле
Щорічно тут проводяться виставки квітів. Співоче поле вже давно служить для проведення культурно-масових заходів, фестивалів, виставок, концертів. Щоліта тут проводиться фестиваль "Країна мрій".
Адреса: вул. Лаврська, 33

6 Національний Ботанічний сад імені М.М.Гришка
Національний ботанічний сад ім. М.М.Гришка НАН України входить до природно-заповідного фонду України. Справжньою окрасою ботанічного саду є його дендрарій. Колекція бузку, магнолій вже давно стали не тільки візитною карткою ботанічного саду, але і всього Києва.
Адреса: Тімірязєвська вулиця, 1

7 Ботанічний сад імені А. В. Фоміна
Заснований в 1839-му році на пустирі, в глибоких ярах і на пагорбах неподалік від Київського університету, парк вважається одним з найстаріших ботанічних закладів України. У ньому зібрана унікальна колекція рослин різного географічного походження, яка налічує понад 9 тисяч видів.
Адреса: вул. Симона Петлюри, 1

8 Пейзажна Алея
Метою споруди алеї було створення можливості огляду туристами видів Подолу і Дніпра з висоти історичного Верхнього міста. Вона проектувалася як частина комплексу Архітектурно-історичного заповідника "Стародавній Київ", який повинен був охопити території історичних градів, які становили Київ.
Адреса: вул. Володимирська, 2 - вул. В.Житомирська, 34

9 Парк Кіото
Парк "Кіото" - символ дружніх відносин між Україною і Японією і підписаного договору про співпрацю між країнами, був відкритий в 1972 році. Навесні можна відчути себе справжнім гостем "Країни висхідного сонця" - тут розпускаються квіти японської вишні.
Адреса: вул. Кіото, буд.1

10 Cквер імені Гейдара Алієва
Один з найбільш "молодих" і незвичайних київських парків. Майже весь парк - це величезний каскадний фонтан-водоспад в формі чудового східного килима, на тлі величезної стели, стилізованої під Бакинську фортеця.
Адреса: вул. Глибочицька 24

....

Війна очима цивільних VS Потреби ветеранів АТО

Ми дуже часто згадуємо про війну, що триває на сході. Постійні згадки у ЗМІ про обстріли, зведення про наші втрати та втрати ворогів. Війна на українській землі стала чимось настільки буденним і звичним, що іноді навіть важко уявити: а як же було раніше? Як було без війни? Ці, насправді жахливі, питання все частіше виникають в головах українців.

 Давайте поглянемо правді у вічі: всього лише за декілька років наші громадяни звикли: у нас йде війна. Новини про наших покалічених чи убитих захисників вже не викликають таких гострих емоцій, як раніше. Насправді, це цілком звичне явище. Суспільство не може знаходитись у постійному стані напруги, шоку… Суспільство захищає себе, зводячи між собою та проблемами стіну нереальності. І це дуже небезпечно – з часом українці можуть перестати вважати війну чимось реальним. Вже зараз у багатьох, особливо молодих людей починає складатись враження: «АТО - це щось таке, що відбувається в паралельний реальності. Ми ходимо до вишу, ми розважаємось та сидимо у соцмережах. У нас є що їсти і пити. Є дах над головою. На вулиці - сміх дітей, світить сонечко. Де ж війна?». Реально про війну, про її матеріальність, нагадують лише бійці, що повертаються зі сходу.

В них особливі обличчя. Часто вони обпечені яскравою степовою спекою. Світлі очі їх стають якимись підкреслено яскравими, навіть у чорних очах з’являється якийсь неприродній блиск. Їх погляд одночасно чимось наляканий, роздратований та рішучий. Часто можна помітити, що навіть ті люди, що мають абсолютно природну проукраїнську позицію, відчувають якусь інтуїтивну пересторогу до ветеранів АТО. Насправді вони бояться не своїх захисників. Вони бояться правди. Не тої, яку приносять із собою наші бійці з Донбасу, а тої, яку вигляд солдата будить в них самих: «У тебе в країні йде війна. Там гинуть твої брати й сестри. Вони закривають собою ворогу шлях у твій маленький затишний світ. Вони знищують противника і стоять у під пострілами гармат та кулеметів. А ти тут. Ти не хочеш думати про це. По-перше, це дуже гірко й страшно. А по-друге, це соромно. Ти ж не там». 

Але нам потрібно чітко усвідомити – їм не потрібні наші страх та сумніви. Бійцям потрібна справжня вдячність – наша повага. Це те, що може дати кожен з нас. Для цього не потрібно мати величезні статки чи ризикувати життям. Для цього просто потрібно бути  людиною. Людські емоції мають перемогти тваринний страх. Але як вони виявляються? У чому їх суть? Все, як завжди, просто.

Повага виявляється не в бездумній пропаганді та маханні прапорами. Коли Україна переможе, нам не потрібне чергове «побєдобєсіє». Так і зараз ми повинні пам’ятати тих, хто виконував чи виконує свій обов’язок захищати Батьківщину. Про них потрібно говорити у школах та по ТБ. Але не потрібно ідеалізувати їх, перетворювати на казкових героїв, знімати пафосне кіно чи падати перед ними навколішки. Це все ми вже бачили у тих, з ким воюють наші захисники. Повага у іншому – підтримувати те, за що вони вбивали та вмирали. Україну. Не бути байдужим до проявів навіть «побутового сепаратизму» та «ватності» навколо. Не давати і не брати хабарі. Підтримувати українську культуру та мову – те, що в першу чергу намагався знищити ворог. І головне - ми повинні обирати таку владу, що не піде на компроміси з ворогом та буде піклуватися про своїх захисників матеріально. Звісно, якщо ви можете допомогти нашим захисникам професійно як волонтер соціального проекту чи матеріально – це чудово. Та реально не всі мають таку можливість.

Є цікава тенденція у відношенні до бійців АТО серед українського населення. Вона чітко відображає загальне ставлення українців до війни на сході в цілому. Спочатку настроєні «антиукраїнсько» (парадоксально, але самі, при цьому, громадяни України!) люди ненавиділи «карателів». І це стосується не лише задурених жителів Донбасу. Любителів «руського міру» вистачало і у Києві, і навіть у Львові. Тепер їх ненависть кудись ділась – звісно, не у всіх, але у переважної більшості. Здається причини цього очевидні: робота СБУ та розуміння того, яке зло несе сучасна Росія. Та, на нашу думку, це трошки не так. Звісно, є й ті, хто «прозріли». Та й СБУ справді працює іноді досить ефективно. Але на емблемі цієї структури написано «Aquila non captat muscas» («Орел мух не ловить», у перекладі з латині). Рядові ватники - не її справа. Є інша версія їх «заспокоєння». По своїй суті, так званий «антимайдан», усілякі «ЛНР», «ДНР» та інші плоди хворої фантазії кремлівських політтехнологів є люмпенськими утвореннями. Навіть номінальне керівництво цих терористичних організацій не має ні належної освіти, ні якихось моральних якостей. Лише жорстокість та жадібність. Такими легко керувати нашому реальному ворогу. Якщо помістити їх у більш цивілізоване середовище, вони потроху заспокоюються – ідеологія, заснована на примноженні моральних благ, не спрацьовує на «дальніх дистанціях».

Інша справа - проукраїнська частина суспільства. Часткове збайдужіння до теми війни ґрунтується не лише на «інформаційній» втомі. Наші люди бачать, що АТО перейшло у не надто активну фазу. Звісно, ці слова видались би нашим бійцям образливими: важко говорити про «відсутність активних бойових дій», коли по тобі кожного дня стріляють. Останні розмови парламентарів та урядовців про зміну формату АТО – цілком схожі на намагання відновити інтерес до проблеми у суспільстві. Можливо, ніякої зміни формату не буде, а якщо і буде, то лише юридично. Знаючи наших можновладців, очікувати можна будь-чого.

А поки що, не забуваймо про тих, хто нас захищає. Не тому, що «так треба», а тому, що без цього ми вже не українці. Тому, що це природно.