Автор: Анна Павлік

Жінка на війні... це вже стало звичним явищем для України, враховуючи події останніх чотирьох років на Сході країни.

Представниці прекрасної статі навчилися воювати, вони впевнено тримають зброю і майже не тремтять, перетинаючи кордон між мирною землею і зоною АТО – місцем, де життя перестає бути у безпеці. Героїня мого матеріалу – волонтер. Вона знає про війну набагато більше, ніж пересічні українці. Вона бачила її на власні очі.

Многие успешные и развивающиеся страны, в которых согласно исследованиям большой процент счастливых, довольных жизнью людей, в свое время тоже проходили тернистый путь.

Да и сейчас, при всей идеальности, продолжают развиваться, издаются новые законы и проводятся реформы. Мы часто можем слышать фразу: «Украина – это Европа, но этот наш украинский менталитет…». В чем наши психологические особенности и что мы можем интегрировать, чтобы изменить наше общество и быть более счастливыми?

Україна довго йшла до свого нового Дня народження. Знаходячись 70 років під радянською владою, український народ не полишав мрію про свою окрему державу.

І хоча радянські пропагандисти декларували «беззастережну підтримку та довіру жителів УРСР до генеральної лінії ЦК КПРС», на ділі це було зовсім не так. Головне свідчення тому – сучасність: «совок» виявився не життєздатним.