Любой бюджет какой бы он ни был, требует грамотного и мудрого распределения, мы пообщались с свадебным ведущим и организатором Вячеславом Матюхиным и узнали, какие части бюджета не стоит убирать когда начинаете планировать организовывать своей свадьбы.

Ирина ЗАЙЦЕВА: «Успешная женщина не имеет временных рамок» Что делает женщину счастливой? Наверное, красота, ее здоровье, здоровье детей, успешность, добрые дела и идеальный мужчина, который всегда рядом.

Iрина ОМЕРОГЛУ:

«Україна належить до перехідного типу країн»

«Одна справа вiдвiдати Європу в якостi туриста, а друга – мати змогу ознайомитися з механiзмом функцiонування держав зсередини» – упевнена наша героїня, юрист та громадський дiяч, Ірина Омероглу. Ірина у складi офiцiйних делегацiй вiд України вiдвiдує рiзнi європейськi конференцi та форуми, а також здобуває новi знання та вдосконалює свої навички у Politische Akademie der ÖVP (Вiдень, Австрiя), тому не з чуток знає про необхiднiсть реформування законодавчої системи та нагальнiсть змiн у iнших сферах життя країни, задля створення гiдних реалiй. Переймаючи європейський досвiд з нововведень, ми можемо розпочати нову сторiнку розвитку України. В iнтерв’ю нашому виданню Ірина розповiла, у чому полягає використання досвiду розвинених Європейських країн та важливiсть змiни наказової державної полiтики.

Ми розуміємо, що Європа не завжди була такою, якою ми її зараз бачимо. В її становленні важливу роль відіграло громадянське суспільство, яке перебуває на значно вищому щаблі розвитку ніж в Україні. Варто пам’ятати, деякі країни процес демократизації пройшли раніше, інші (постсоціалістичні) відносно недавно. Але всіх їх об’єднують спільні риси: держава і громадське суспільство в рамках демократичного устрою зацікавлені в діалозі та партнерстві, забезпеченні прав і свобод громадян, створенні належних умов для розвитку інноваційних технологій. Важливою рисою для країн Європи є активне створення сприятливого інвестиційного клімату, яке забезпечується неухильним дотриманням закону всіма учасниками відносин. Постійно здійснюється пошук оптимальної моделі взаємодії органів влади та інститутів громадянського суспільства, в якій держава та людина виступають як єдине ціле, їх зусилля спрямовані на встановлення атмосфери довіри та партнерства. Поряд з тим, з’являються нові суспільні виклики і проблеми. Соціальна спрямованість більшості Європейських держав полягає в тому, щоб спільними зусиллями здійснювати пошук шляхів їх вирішення для покращення добробуту своїх громадян.

Україна географічно, історично та геополітично є європейською державою. Також до євроінтеграції нашу країну спонукають близькість до європейських традицій, і реальні процеси глобалізації, що набирають розмаху. Важливо зазначити, що Україна належить до країн перехідного типу, коли реформування держави не збігається з темпами розвитку громадянського суспільства. Так на референдумі в 1991 році ми проголосували за незалежність – це наш стратегічний вибір. Ми отримали національну державу. Той, хто має національну державу – має кращий шанс на зміни. Але з того часу цивілізаційний розвиток нашої держави наче застиг. Відвідуючи європейські країни, дедалі сильніше переконуюся, наскільки ми відстаємо навіть від постсоціалістичних країн-сусідів. Низький рівень політичної і правової культури наших громадян в перемішку з чиновницьким нігілізмом є основою для політичної і побутової корупції. І для того щоб ці дефекти викорінити, нам потрібно розвивати громадянське суспільство.
Важко давати поради діючій владі. В нас досить високий рівень конфліктності політичних сил як всередині, так і з суспільством. До влади повинен прийти новий суспільно-політичний клас. В нашій країні все залежить від нас. Але зміни починаються згори, коли з’являються незалежні елітні інституції. На мою думку, єдиний носій змін в Україні – це новий середній клас.
Невідкладними є проведення соціально-економічних реформ щодо подолання бідності багатьох верств населення та створення децентралізованої політичної системи. Ефективність державного управління повинна бути морально узгоджена з такими чинниками: національні цінності, адекватність, раціоналізм, професіоналізм, продуктивність, справедливість.

Європейці дуже мало знають про Україну, а ті крихти, що до них потраплять в повній мірі не можуть формувати всю картинку. В цей самий час переважна більшість українців теж знає не так вже й багато про Європу. А це і є важливою проблемою. Західні партнери, безумовно, зацікавлені в співпраці з нашою країною. Вони бажають нам подолати всі наші проблеми, пропонують різні можливості для співпраці, активно підтримують налагодження ефективного діалогу та діляться з нами власним досвідом. Вони щиро нам співчувають та бажають швидшого вирішення проблем на Сході країни. Та не варто забувати, що Західні країни насамперед шукають економічної вигоди від міжнародних відносини. Їх лякають, не стільки бойові дії у Донецькому та Луганському регіонах, скільки відсутність стабільності, постійні вибори-перевибори, безвідповідальність уряду, тотальна корупція. Дійові особи змінюються, а правила гри залишаються старі. Державним інституціям слід викорінити традиційне ставлення до людини як до підданого, мовчазного виконавця державних команд і наказів. Наказова політика держави повинна поступитися місцем партнерським відносинам між владою та громадянином. Водночас суспільству слід усвідомити, що його рушійною силою є розвиток особистості шляхом розширення її прав і свобод, створення умов для їх реалізації. Відповідно всі структури та інститути держави – це лише інструменти, які забезпечать права і свободи людини.

Україна переходить в нову епоху історії і український народ отримує унікальний шанс побудувати нову Україну. Це стало можливим завдяки Революції гідності. Ратифікувавши угоду про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом, наша держава здобула інструмент перетворень та вектор направленості розвитку. Є першочергові галузі розвитку такі як безпека, обороноздатність, антикорупційна реформа, судова, правоохоронна.
Головною умовою реалізації реформ є відповідальність всіх її учасників таких як держава, громадянське суспільство та бізнес. Влада повинна провести реформи, почати прозоро та ефективно працювати. Бізнес та громадське суспільство повинно сплачувати податки. А податки сплачуються лише чесній владі. Громадське суспільство в свою чергу повинно контролювати владу, дотримуватися законів. Серед пріоритетних реформ не варто недооцінювати освіту та культуру. Має повноцінно працювати Програма створення бренду «Україна», Програма залучення талантів.
Освіта – найголовніша інвестиція, інвестиція в майбутнє. У нас надзвичайно талановита нація, молодь. Необхідно створити умови для того, щоб вони не виїжджали за кордон, а лишалися тут. Створювати для них майданчики, де вони зможуть розкрити свої таланти, створювати нові проекти, розвивати себе. Також, необхідно створювати венчурні фонди. Це інвестиційні фонди, які працюють в багатьох країнах світу, інвестують накопичені кошти в особливо ризиковані проекти. Зазвичай вони здійснюють інвестиції в компанії, які займаються впровадженням новітніх наукових розробок та діють в інноваційній сфері.

Ярослава РУДЕНКО 

Жiнка з давнiх-давен була й залишається берегинею домашнього вогнища та асоцiюється з нiжною квiткою, що потребує захисту. Але в умовах останнiх подiй на сходi країни, тi, кого ранiше вiдносили до слабкої статi, вимушенi стати сильнiшими. Це необхiдно задля створення майбутнього, гiдного кожного громадянина та патрiота своєї держави. Саме шлях творення нових реалiй i обрала наша героїня Ярослава. У свої молодi роки вона – володарка звання Заслужена артистка України та багатьох нагород, серед яких i медаль Мiнiстерства Оборони України «За сприяння розвитку Збройним Силам України». Головна зброя пiсня. Ярослава дала понад 100 концертiв у зонi АТО! Про бiль за долi бiйцiв та власнi хвилювання з приводу ситуацiї в країнi солiстка Нацiональної фiлармонiї та ансамблю Збройних Сил України Ярослава Руденко вперше наважилась вiдверто розповiсти в iнтерв’ю журналу «Ukrainian People».

Найпоширеніше запитання, яке мені задають багато колег, друзів та просто знайомих: «А чи не страшно виступати там?». Не вагаючись завжди відповідаю: «Якщо Всевишній дав талант, то його треба сповна використати. Щоб людям було добре, допомогти!». Пісня там потрібна. Бо вона сприяє згуртуванню людей, дарує радість та несе в собі певну енергетику та емоції. Які, безсумнівно, необхідні бійцям на передовій: вони повинні знати і відчувати нашу підтримку та любов, вдячність за їх героїчні вчинки. Адже, на мою думку, кожен, хто захищає свою країну, – герой. Я щаслива, що мою українську народну пісню люблять, розуміють. Що своїм мистецтвом я підіймаю бойовий дух українських воїнів.

Чи не одним із найвеличніших винаходів у Всесвіті є пісня! Вона чарує, дивує, окриляє, єднає, піднімає на боротьбу, спонукає до примирення, дає наснагу… Пісня – це мистецька зброя. Коли розпочалися військові дії на нашій рідній українській землі, я не змогла залишитись осторонь. За підтримки Фонду підтримки національної безпеки України, організувала більше сотні концертів: в штабах АТО, військових госпіталях, військових частинах, для місцевих жителів тих міст і селищ, де проходили бої. Також часто від ансамблю Збройних Сил України та Національної філармонії України їздила до наших воїнів, наших Героїв.

Щоразу я знаходжу все більше друзів, побратимів. Вони для мене як рідні брати і сестри! Дуже боляче, коли отримую звістки про втрати. Це таке душевне опустошення… Жила людина і раптом трагічний випадок перевернув життя всієї її родини, залишивши без члена сім’ї. А якщо зовсім юнак, то виникають роздуми на наступні теми: скільки міг би ще зробити (одружитися, виростити дітей), багато чого не зміг. Боляче… Страшно навіть уявити, що відчуває мати вбитого солдата.

З відчуттями болю за країну та воїнів, надією на краще, вірою у майбутнє! Після кожної поїздки в зону АТО я занотовую свої враження, свій біль та переживання. Це історія. Війна змінила наш народ. Ми об’єдналися! Недарма в народі кажуть: «Друг пізнається в біді». А я маю дуже багато друзів. Друзі, які оберігають наші кордони, наш спокій, волонтери, благодійники, організатори заходів. Надзвичайно приємно, коли ти не один.
Нещодавно за сімейними обставинами я знаходилася тиждень у військовому госпіталі. Так боляче було бачити хлопців, які, захищаючи нашу Україну, залишились без рук, без ніг. Як їх старенькі матері піклуються, допомагають. Так хочеться, щоб наше керівництво не забувало, підтримувало воїнів, їхні родини.