Стереотип про те, що мiсце жiнки на кухнi та бiля домашнього вогнища, вже давно зруйнований сучасними реалiями України та свiту в цiлому. Якщо гендерне рiвноправ’я стало одним з питань спекулювання думками та дiями соцiуму, то питання про мiсце жiнки на вiйнi вже не викликає жодних запитань. Принаймнi в Українi. Бiльшiсть з них живуть на двi сiм’ї: одна знаходиться в мирнiй частинi країни, iнша ж – на лiнiївогню. Сьогоднi цi жiнки заколихують колисковими своїх дiтей, а вже завтра самi засипають пiд канонади. Про жiнок в зонi АТО не прийнято говорити, оскiльки, згiдно з документами Мiнiстерства оборони, жiнкам заборонено займати керiвнi посади та виконувати бойовi завдання на полi бою. Але це виключно на паперi: бiльшiсть з цих жiнок на рiвнi з чоловiками захищають територiальну цiлiснiсть України, щоразу ризикуючи власним життям
Вжовтні країна святкувала День захисника України. Та, нажаль, дехто буде вітав виключно чоловіків, забувши про жінок, які воюють в зоні АТО. Наше видання привітало представниць «Невидимого батальйону» та запитало про проблеми жінок-бійців, про які, зазвичай, не говорять, а лише промовисто мовчать. Історії захисниць України читайте далі.
На плечі цієї тендітної жінки випало чимало випробувань з початком подій на Майдані: вона, будучи мамою маленького хлопчика дошкільного віку, спочатку допомагала армії, як волонтер, а потім – поїхала рятувати життя бійців на лінію вогню. Вона усвідомила: просто медиком під час війни бути замало, оскільки вона потрібна, там, у самому вирі подій – на сході України, де тисячі бійців потребують допомоги. Адже тоді не вистачало медиків в АТО. Єдина жінка, якій дозволено бути на передовій, щоразу намагалася бути в епіцентрі подій, що не могло не викликати здивування серед інших бійців.
«Спершу хлопці дуже дивувались що я єдина жінка, дівчина в «Азові», якій дозволили бути на передовій. Бо на той час, у 2014-му році, в нас було табу на жінок. Оскільки хлопці оберігають жінок, і вважають що ми – Берегині, головне завдання яких оберігати сімейне вогнище, а не на рівні з чоловіками бути на передовій. Потім всі звикли, і прийняли мене як сестру, і завжди оберігали. Завжди піклувалися про те, щоб була тепло одягнена і ні в якому разі не залишалася голодною. А ще бойові побратими ніколи не дозволяли мені плакати» — з сумом згадує Олена. А от на запитання про якісь винятки стосовно того, що вона – жінка, без вагань відповідає, що жодних з них не було. Оскільки наша героїня відразу продемонструвала те, що може на рівні з чоловіками і працювати, і ходити в патруль, і навіть не спати декілька днів, а головне – відстоювати Україну. На бойових виїздах вона жила з усіма – в окопах, і на базах. Єдина відмінність полягає в тому, що на базі в неї була окрема кімната – медпункт, в якому Олена цілодобово надавала медичну допомогу тим, хто цього потребував. В рамках нашого проекту, одна з перших жінок у зоні АТО Олена Мусійчук відповіла на провокаційні запитання, розповівши свою історію про війну на сході України.
Згiдно документам Мiнiстерства оборони, жiнкам забороняться займати керуючi посади й виконувати завдання на полi бою. Наскiльки ця «заборона» дi на вiйнi? На ваш погляд, доцiльна ця заборона взагалi?
В нашій армії є величезний недолік, який ми маємо ще з часів СРСР. Вже більше року, жінки-військові ведуть війну з цими законами, але поки що – марно. В нашому випадку «саме добровольців» жінок все складніше на рівні влади, але легше на рівні зі службою у підрозділі . Я особисто знайома з дівчатами, які були гранатометницями, я ж була корогувальником вогню, парамедиком та радіотелефоністом. А от влада таких жінок, як ми, не сприймає. Наприклад, мій випадок: «пішовши» в запас, я прийшла до військкомату задля того, щоб отримати військовий квиток та льготи на житло. Мені відмовили, оскільки я – лише доброволець. І в моєму випадку жодних квартир чи Вірського балету не буде. Я протягом року невпинно боролася, стукаючи по різним кабінетам можновладців… Втомилася від такого «монологу».
З якими проблемами доводиться стикатися жiнцi, яка була на вiйнi, пiсля повернення додому i там, в зонi проведення АТО?
Зараз мені тяжко кожного дня йти звичними вулицями і розуміти наступне: я вже ніколи не зустріну своїх друзів, які загинули, не зможу їм подзвонити, не почую на тому кінці дроту звичне «Привіт!»… Коли ти на війні, у тебе відстуній час, щоб думати про це. В цивільному житті – тиша, яка своїм відлунням нагадує про все… З телевізійних новин влада цинічно приховує реальну статистику про загиблих, замовчує потреби армії… А тобі хочеться про це кричати на повні груди, щоб оточуючі почули. Але, на жаль, тебе не чують. І поступово це знищує тебе… Я ж у свою чергу у відповідь на цю брехню прагну, щоб кожен, хто прочитає мої слова, зрозумів – у нас не АТО, а повноцінна війна зі всімома втратами, характерними для війни, а не для проведення антитерористичної операції. Ми повинні об’єднуватись і не боятись. Заради тих, хто загинув за нашу свободу і спокійне життя. І, патріотично вигукуючи: «Слава Україні!», я хочу почути не менш патріотичне: «Героям слава!». Сподіваюся, що настане той день, коли « в Україні буде Україна, а не якась окраїна чужа»…
«Освіта є основою інтелектуального, духовного, фізичного і культурного розвитку особистості, її успішної соціалізації, економічного добробуту, запорукою розвитку суспільства, об'єднаного спільними цінностями і культурою, та держави».
Якщо Ви розгорнете новий Закон України «Про освіту» (далі – Закон), одразу зустрінете цю цитату, яка є преамбулою до нього. На моє переконання, кожне слово є виваженим і правильним, адже рівень освіти впливає на абсолютно всі сфери суспільства.
У Києві менше, ніж за добу повернули викрадене дитя.
У Києві на Оболоні вкрали півторамісячну Вікторію. Батько прийшов в дитсадок за старшою дочкою і залишив дитину в колясці біля будівлі. Дитину викрала 20-річна жінка.
«Україна Європі може дати все. Головне у цьому прагненні щось залишити й собі. Без фанатизму»
Політичне становище україни незрозуміле для багатьох громадян. Що очікувати від євросоюзу, навіщо європі україна, що далі буде на донбасі і чи змінять щось президентські вибори – відповіді на ці питання дає політичний аналітик і політолог Олександра Решмеділова
Не народ прийшов служити, а влада прийшла служити народу!
Український дім – місце, яке обєднує тисячі українців, а у 2014-му прихистило учасників майдану. Директор українського дому Юрій Стельмащук проявляє свій патріотизм у вчинках та у чесній громадянській позиції. Про те, як об’єднувати країну, розвивати її та що змінити у суспільстві, він розповідає у своєму інтерв’ю
Політик Михайло Саакашвілі, який став ініціатором проведення мітингів під Верховною Радою, заявив про те, що готовий оголосити про завершення протестних акцій.
Політик Михайло Саакашвілі, який став ініціатором проведення мітингів під Верховною Радою, заявив про те, що готовий оголосити про завершення протестних акцій.
Министерство по вопросам временно оккупированных территорий (МинВОТ) совместно со Всемирный Банком реализует проект для помощи временно перемещенным лицам на 54 млн грн в 4 восточных и южных регионах Украины.
За перший тиждень прокату на вітчизняному ринку український фільм "Сторожова застава" зібрав рекордні 8 мільйонів гривень.
Стрічку, яка вийшла на екрани 12 жовтня, вже подивилися понад 110 тисяч глядачів. А в кінотеатрах вдалося зібрати майже 8,2 мільйона гривень.
Телеведуча Ксенія Собчак, яка оголосила, що хоче брати участь у виборах президента Росії в 2018 році, не підтримує російський слоган «Крим наш», але і не проти нього. Про це йдеться в її відкритому листі, який 18 жовтня опублікувала редакція «Ведомостей».
Тел: +38 097-761-2223
Адреса редакції: вул.. Дружківська, 10.
Е-mail: life_in_motion @ ukr.net