У свої зовсiм молодi роки вона має послужний список, яким може пишатися будь-який державний дiяч. Вона пройшла шлях вiд лiкаря-кардiолога до начальника управлiння охорони здоров’я, вiд заступника директора iнституту серцево-судинної хiрургiї iм. Амосова до заступника мiнiстра культури, вiд директора Нацiонального Києво-Печерського культурно-iсторичного заповiдника до президента Мiжнародної Дипломатичної Ради. Незважаючи на це, вона залишається надзвичайною людяною та щирою особистiстю. Успiшний професiонал, вiдданий патрiот України, щаслива мати та просто чарiвна жiнка – Вiкторiя Лiснича в ексклюзивному iнтерв’ю «Ukrainian People».

Вiкторiя ЛiСНИЧА:

життя нам всiм ще подарує шанс

проявити свою любов до України

У свої зовсiм молодi роки вона має послужний список, яким може пишатися будь-який державний дiяч. Вона пройшла шлях вiд лiкаря-кардiолога до начальника управлiння охорони здоров’я, вiд заступника директора iнституту серцево-судинної хiрургiї iм. Амосова до заступника мiнiстра культури, вiд директора Нацiонального Києво-Печерського культурно-iсторичного заповiдника до президента Мiжнародної Дипломатичної Ради. Незважаючи на це, вона залишається надзвичайною людяною та щирою особистiстю. Успiшний професiонал, вiдданий патрiот України, щаслива мати та просто чарiвна жiнка – Вiкторiя Лiснича в ексклюзивному iнтерв’ю «Ukrainian People».

ВЛ: Я вважаю будь-яку людину, чого б вона не досягла і  в яких життєвих обставинах не опинилася, мають вирізняти Людяність і те Добро, яке вона робить. На мою думку, саме добрі вчинки, незалежно від регалій та посад, визначають авторитет людини в суспільстві. Тому, де б я не працювала і чим би не займалася, я завжди намагаюся нести людям добро, ставитися з душею до справи, яку маю робити. І, сподіваюся, це знаходить позитивний відгук в серцях людей, які мені довіряють.

ВЛ: Вочевидь, моя попередня діяльність та справи, якими я займалася, сформували мені певний авторитет серед небайдужих людей. Небайдужих до долі нашої країни, її місця та ролі в сучасному світі. Коли виникла потреба згуртуватися і об’єднати зусилля навколо потреби просування іміджу та авторитету України в світі, цими людьми було утворено Міжнародну Дипломатичну Раду, до якої увійшли провідні громадські діячі, представники економіки, культури, мистецтва, особистості, які досягли в житті певних успіхів і вершин. Вони довірили мені честь очолити цю поважну організацію. Я дуже вдячна цим людям за довіру, яку намагаюся виправдати. Найголовніше, чим ми зараз займаємося – це добрі справи. Взагалі,  вважаю, що будь-яка суспільна діяльність має бути спрямованою на турботу про людей. А діяльність Дипломатичної Ради спрямована на те, щоб весь світ привернути до України, щоб продемонструвати всьому світу, що Україна – це держава, яка має дуже високі інтелектуальні та культурні показники, сповідує високі людські та духовні цінності. У нас багато напрямків роботи, але найперше, це налагодження якісної комунікації з європейськими дипломатами і бізнесменами. Мета нашої організації – об’єднати всіх іноземних послів в Україні і довести світові, що Україна заслуговує його уваги, що ми є доброю країною, відкритою для співробітництва, співпраці та інвестицій. Сьогодні важливо, щоб люди в світі дізналися, що ми – миролюбна країна. Саме тому ми намагаємося донести нашу позицію світовій спільноті через пряме спілкування з іноземними політиками, дипломатами, бізнесменами. Я вважаю, якщо світ повірить нашій маленькій команді, потім він повірить і всій Україні. 

ВЛ: Так, об’єднуючи небайдужих людей, ми намагаємося реалізувати важливі соціальні проекти,  що спрямовані на покращення життя людей. Я знаю багатьох справжніх патріотів, які прагнуть вкладати власні ресурси, аби становище нашої країни змінювалося на краще. Я намагаюсь згуртувати їх довкола себе, і через довіру, через відкриту комунікацію виходити на весь світ і показувати: українці налаштовані на добро і готові прийняти тут кожного, хто з добром прийде до нас. Ми хочемо донести всім успішним українцям думку, що матеріальні цінності не є головними, а головне – це увійти в історію, зробивши добро для Батьківщини. 

ВЛ: Невдовзі після перемоги Євромайдану ми зробили виставку в музеї «Духовні скарби України», де кожен небайдужий відвідувач мав змогу  намалювати і показати всім свою картину. Також ми відкрили виставку «Обличчя війни» відомої художниці Дар’ї Марченко, з якою ми давно товаришуємо та спілкуємось. Цей проект має показати, що ми, українські жінки, є працелюбними, налаштованими на мир, на добробут, а не на війну. Але у важкий час ми всі об’єднуємось і разом з нашими чоловіками готові захищати нашу рідну землю. Я завжди підтримувала великі культурні проекти, зокрема, виставку, яку наші митці провели в африканському представництві ООН в Кенії. Ця виставка мала великий культурний резонанс, і я вважаю, що наші таланти спроможні творити великі справи навіть за мінімальної підтримки, але ця підтримка їм просто необхідна. Також ми ведемо проект «Нове життя», який спрямований на допомогу молодим мамам – переселенкам зі сходу. Завдяки цьому проекту вони за рік зможуть опанувати нову професію і почати в Києві нове життя. Спочатку ці люди не дуже вірили, що можна швидко досягти якихось змін, але коли ми «підключили» депутатів, Київську міську держадміністрацію, проект запрацював, і люди повірили в нас, повірили у власні сили. Але цей проект, як і решта справ, якими я займаюся, став успішним не завдяки одній людині, а завдячуючи команді однодумців. Бо коли люди об’єднуються, вони, дійсно, спроможні перевернути гори. 

ВЛ: Зараз, на щастя, я не прикута до жодного крісла. Я не хочу прив’язувати себе до будь-якої державної посади, бо відчуваю, що так можу зробити для країни набагато більше. Коли ти прив’язуєш себе до чиновницького крісла, ти можеш робити лише певні речі і лише в якомусь одному напрямку. Тому зараз я займаюсь реальними соціальними проектами і одразу бачу їх конкретні результати. Слід враховувати також те, що в державному секторі досягти швидких і конкретних результатів дуже важко. Організовуючи інвестиційні конференції, долучаючи іноземних інвесторів в реальний сектор економіки, де їх інвестиції дають конкретний результат, я відчуваю радість за свої дії. І я зараз можу спілкуватися з будь-якою політичною силою, я не обмежена в своїх діях, мені не важливо, хто до якої політичної сили належить. Всі ми українці та маємо працювати на благо України. Маємо любити Україну, бути її патріотами і, найголовніше, професіоналами, адже наша країна зараз цього дуже потребує – людей, які за якісно виконану роботу мають отримувати гідну винагороду. Коли держслужбовець приходить на невизначений термін на низьку зарплатню, він починає працювати не на країну, а на власну кишеню. А я хочу, щоб це змінилося. 

ВЛ: З лідерськими якостями, як і з харизмою, потрібно народитися. Але я постійно працюю над собою і не соромлюсь вчитися чомусь новому. Дякувати Богові, в мене завжди були гарні вчителі. Найбільшим духовним і моральним авторитетом для себе я вважаю блаженнійшого Любомира Гузара. А моїм найкращим вчителем є всесвітньовідомий вчений Богдан Дмитрович Гаврилишин. Він неймовірна людина і постать планетарного масштабу. Я часто з ним спілкуюся, і для мене він є взірцем людської порядності і справжнього, а не вдаваного патріотизму. Заснований Богданом Дмитровичем благодійний фонд допомагає найталановитішим українським дітям отримати безкоштовну освіту в найкращих вишах світу. Але найголовніше, що ці діти потім повернуться і будуть працювати на благо України. Вони візьмуть найкраще там, де вчилися, а втілюватимуть це вже су власній державі. Мене найбільше вразило , як Богдан Дмитрович  виступав перед випускниками, що вчилися на кошти його фонду. Він півтори години говорив з ними про Україну, і на його очах бриніли сльози. Це прекрасно, коли такі добрі люди, як він, так люблять свою батьківщину. І я вірю, коли ми всі навчимося так любити і поважати власну країну, ми будемо жити в іншій, кращій країні. 

ВЛ: Батько з дитинства виховував мій характер, як у хлопчика. Він дуже хотів, аби в нього був син, а народилася донька. Батько завжди говорив мені, що я завжди маю тримати слово. І коли вже дала слово, повинна дотримати  його при будь-яких обставинах. Чесне слово значно важливіше за будь-які папери. А ще він казав, коли ти з кимось товаришуєш, впускаєш людину до себе в душу, то це – назавжди. Друг має бути з тобою назавжди. І так склалося, довкола мене зібралася прекрасна команда молодих людей, з якими я товаришую незалежно від їх посад або політичних поглядів. Нас об’єднує те, що ми всі хочемо зробити щось хороше для України. В мене є друзі з депутатського корпусу. Вони дуже світлі, і при спілкуванні з ними я розумію, що в нас весь час щось змінюється на краще. І на першому місці часто виступають зовсім не матеріальні, а моральні цінності. Мені здається, настає епоха, коли світлі люди починають об’єднуватися, щоб творити добро. Духовні цінності стають важливішими за матеріальні надбання. Гроші потрібні лише для того, аби реалізувати всі хороші ідеї та мрії в життя. 

ВЛ: Насправді в дітей самих багато можна чому повчитися. Моя донька – великий патріот України, а лідерські якості в неї ще з народження. Вона вдома розмовляє виключно українською, а ще додатково вчить польську і англійську мови. Каже, що кожен українець, який себе поважає, має знати три мови. Для молодого покоління це цілком природньо. Я вірю, що наша молодь зможе змінити життя в Україні. Якажу  своїй дитині так: запам’ятай, доню, Батьківщина одна, і твоє коріння тут. Є таке прислів’я: «Де ми народилися, там і знадобилися». Ми потрібні тільки тут, і тільки тут ми маємо будувати своє майбутнє. А дружити потрібно з усім світом. 

ВЛ: Мене надихає моя родина, вона в мене дуже дружня і щира. Мама з дитинства прищепила мені, що сім’я – це люди, які тебе ніколи не зрадять. Сім’я живить мене життєвою енергією. Тому родинні цінності в мене з дитинства знаходяться на першому місці. Для мене мама – це найближча подруга, так само, як і донька. Також я маю рідного брата, який мене у всьому підтримує. Родинне спілкування, тепло і підтримка є тим стрижнем, на якому тримається моє життя. І для своєї сім’ї, для своєї країни я готова завжди працювати по максимуму. 

ВЛ: Я дуже люблю читати. Нещодавно прочитала книгу про стратегії розвитку різних видатних керівників держав. Там мене найбільш вразила стратегія першого прем’єр-міністра Сінгапуру Лі Куан Ю. Вразило те, як він зміг вивести колишню колонію до найрозвиненіших держав світу. А в Україні набагато потужніший потенціал, ніж у Сінгапура. Тому я вірю, що в нас вийде ще краще, тільки потрібно залучати чесних патріотичних людей і найкращі стратегії. 
Також я дуже люблю мандрувати Україною і отримую від цього величезне задоволення. Особливо мені подобається наше Закарпаття, і я вважаю, що воно нічим не поступається Австрії чи Швейцарії. 
По можливості, намагаюся займатися спортом. Кожного ранку я прокидаюся о шостій і сорок хвилин бігаю парком, це наповнює мене енергією. Я намагаюся якомога більше ходити пішки, їздити на велосипеді. За кордоном, у Європі, багато людей користуються велосипедами, навіть політики та високі чиновники. І громадяни їх вітають на вулиці, посміхаються. Я мрію про те, щоб колись і в нас в Україні можновладці їздили на велосипедах, а люди не плювали їм у спину, а щиро вітали і посміхалися.