Всі ми знаємо прості правила безпеки, які нам розказували з дитинства, а зараз вже ми, як батьки, переказуємо їх нашим дітям: «не спілкуйся з незнайомцями», «не відчиняй двері без батьків», «не переходь дорогу на червоне світло» і так далі. Але ж, згадайте, як часто навіть у вас, такі корисні та життєвоважливі батьківські повчання, в дитинстві проходили повз вуха? І тільки коли стаєш батьками, починаєш усвідомлювати важливість тих порад. Треба пам’ятати головне, що ви були дітьми, а діти дорослими – ні. Тому, не дивно, що вже наші діти не завжди чують батьківські настанови та повчання. Сучасні батьки розуміють, що одними словами дитину не навчиш.

Пропоную один із засобів донесення дітям правил безпеки, як у реальному житті так і в кіберпросторі, щоб вони їх не тільки запам’ятали, а і намагались дотримуватися.

По-перше, забуваємо про повчання – це діти ніколи не сприймають (хоча можуть робити при цьому досить зосереджений вигляд). Діти ліпше сприймають інформацію у ігровій формі. Поміняйтесь з ними місцями і нехай вони вас навчать як потрібно себе поводити в небезпечних ситуаціях. Потім, все це обіграйте так, що ви робите все неправильно –  дайте можливість дитині робити вам зауваження та корегувати ваші дії. Це діти запам’ятають краще, ніж ви просто їх будете монотонно повчати. 

По-друге, (а це саме головне) – ваш особистий приклад! Якщо хоч раз ви дозволите собі на очах у дитини, наприклад, перейти дорогу в невстановленому місці, то скільки б ви не говорили дитині що так робити не можна –  вона все одно так може зробити, бо ви показали приклад!

Все це стосується і кіберпростору. Кібербезпека майже нічим не відрізняється від безпеки у реальності, хоча, навіть дорослі нехтують елементарними правилами безпеки у всесвітній мережі. Я наведу вам прості аналогії та порівняння, особливо, це може стати у нагоді тим, хто є не дуже обізнаним користувачем Інтернету.

1. Не розмовляємо з чужими на вулиці — не відповідаємо незнайомим в мережі Інтернет. Дорослий не має звертатися до дитини з дорослими проблемами. З дорослими проблемами, дорослі повинні звертайтеся до дорослих. Це їх проблеми, тому діти не повинні відчувати себе винними, що відмовили дорослим;

2. Не відчиняємо незнайомим двері — не переходимо по незнайомим посиланням;

3. Тримаємо безпечну для себе дистанцію з незнайомцями, не дозволяючи її порушувати — не додаємо в друзі тих, з ким не знайомі в реальному житті;

4. Не розказуємо всім навколо домашню адресу, персональні контактні дані, місце роботи батьків та будь-яку іншу персональну інформацію — не заповнюємо всі анкети в мережі Інтернет, які вам пропонують;

5.Дорослі завжди повинні знати місцезнаходження їх дитини (садочок, школа, гуртки, друзі і т.д.). Якщо дитина не бажає розповідати куди збирається йти — вона туди НЕ ЙДЕ. В мережі дорослі мають знати в яких групах і мережах є їх дитина, або мати доступ до перегляду цих чатів з попередженням про це дитини, інакше є ризик втратити довіру дитини.

6. Головний меседж до дитини — це те, що ви довіряєте їй, але не довіряєте чужим;

7. Про будь-які незрозумілі дії в бік дитини як на вулиці, так і в мережі Інтернет - дитина має вам розповідати. А щоб дитина НІКОЛИ не боялася цього робити — не сваріть її за правду та будьте відкритими до дитячих переживань.

Пам'ятайте, безпека ваших дітей — понад усе!