....

Війна очима цивільних VS Потреби ветеранів АТО

Ми дуже часто згадуємо про війну, що триває на сході. Постійні згадки у ЗМІ про обстріли, зведення про наші втрати та втрати ворогів. Війна на українській землі стала чимось настільки буденним і звичним, що іноді навіть важко уявити: а як же було раніше? Як було без війни? Ці, насправді жахливі, питання все частіше виникають в головах українців.

 Давайте поглянемо правді у вічі: всього лише за декілька років наші громадяни звикли: у нас йде війна. Новини про наших покалічених чи убитих захисників вже не викликають таких гострих емоцій, як раніше. Насправді, це цілком звичне явище. Суспільство не може знаходитись у постійному стані напруги, шоку… Суспільство захищає себе, зводячи між собою та проблемами стіну нереальності. І це дуже небезпечно – з часом українці можуть перестати вважати війну чимось реальним. Вже зараз у багатьох, особливо молодих людей починає складатись враження: «АТО - це щось таке, що відбувається в паралельний реальності. Ми ходимо до вишу, ми розважаємось та сидимо у соцмережах. У нас є що їсти і пити. Є дах над головою. На вулиці - сміх дітей, світить сонечко. Де ж війна?». Реально про війну, про її матеріальність, нагадують лише бійці, що повертаються зі сходу.

В них особливі обличчя. Часто вони обпечені яскравою степовою спекою. Світлі очі їх стають якимись підкреслено яскравими, навіть у чорних очах з’являється якийсь неприродній блиск. Їх погляд одночасно чимось наляканий, роздратований та рішучий. Часто можна помітити, що навіть ті люди, що мають абсолютно природну проукраїнську позицію, відчувають якусь інтуїтивну пересторогу до ветеранів АТО. Насправді вони бояться не своїх захисників. Вони бояться правди. Не тої, яку приносять із собою наші бійці з Донбасу, а тої, яку вигляд солдата будить в них самих: «У тебе в країні йде війна. Там гинуть твої брати й сестри. Вони закривають собою ворогу шлях у твій маленький затишний світ. Вони знищують противника і стоять у під пострілами гармат та кулеметів. А ти тут. Ти не хочеш думати про це. По-перше, це дуже гірко й страшно. А по-друге, це соромно. Ти ж не там». 

Але нам потрібно чітко усвідомити – їм не потрібні наші страх та сумніви. Бійцям потрібна справжня вдячність – наша повага. Це те, що може дати кожен з нас. Для цього не потрібно мати величезні статки чи ризикувати життям. Для цього просто потрібно бути  людиною. Людські емоції мають перемогти тваринний страх. Але як вони виявляються? У чому їх суть? Все, як завжди, просто.

Повага виявляється не в бездумній пропаганді та маханні прапорами. Коли Україна переможе, нам не потрібне чергове «побєдобєсіє». Так і зараз ми повинні пам’ятати тих, хто виконував чи виконує свій обов’язок захищати Батьківщину. Про них потрібно говорити у школах та по ТБ. Але не потрібно ідеалізувати їх, перетворювати на казкових героїв, знімати пафосне кіно чи падати перед ними навколішки. Це все ми вже бачили у тих, з ким воюють наші захисники. Повага у іншому – підтримувати те, за що вони вбивали та вмирали. Україну. Не бути байдужим до проявів навіть «побутового сепаратизму» та «ватності» навколо. Не давати і не брати хабарі. Підтримувати українську культуру та мову – те, що в першу чергу намагався знищити ворог. І головне - ми повинні обирати таку владу, що не піде на компроміси з ворогом та буде піклуватися про своїх захисників матеріально. Звісно, якщо ви можете допомогти нашим захисникам професійно як волонтер соціального проекту чи матеріально – це чудово. Та реально не всі мають таку можливість.

Є цікава тенденція у відношенні до бійців АТО серед українського населення. Вона чітко відображає загальне ставлення українців до війни на сході в цілому. Спочатку настроєні «антиукраїнсько» (парадоксально, але самі, при цьому, громадяни України!) люди ненавиділи «карателів». І це стосується не лише задурених жителів Донбасу. Любителів «руського міру» вистачало і у Києві, і навіть у Львові. Тепер їх ненависть кудись ділась – звісно, не у всіх, але у переважної більшості. Здається причини цього очевидні: робота СБУ та розуміння того, яке зло несе сучасна Росія. Та, на нашу думку, це трошки не так. Звісно, є й ті, хто «прозріли». Та й СБУ справді працює іноді досить ефективно. Але на емблемі цієї структури написано «Aquila non captat muscas» («Орел мух не ловить», у перекладі з латині). Рядові ватники - не її справа. Є інша версія їх «заспокоєння». По своїй суті, так званий «антимайдан», усілякі «ЛНР», «ДНР» та інші плоди хворої фантазії кремлівських політтехнологів є люмпенськими утвореннями. Навіть номінальне керівництво цих терористичних організацій не має ні належної освіти, ні якихось моральних якостей. Лише жорстокість та жадібність. Такими легко керувати нашому реальному ворогу. Якщо помістити їх у більш цивілізоване середовище, вони потроху заспокоюються – ідеологія, заснована на примноженні моральних благ, не спрацьовує на «дальніх дистанціях».

Інша справа - проукраїнська частина суспільства. Часткове збайдужіння до теми війни ґрунтується не лише на «інформаційній» втомі. Наші люди бачать, що АТО перейшло у не надто активну фазу. Звісно, ці слова видались би нашим бійцям образливими: важко говорити про «відсутність активних бойових дій», коли по тобі кожного дня стріляють. Останні розмови парламентарів та урядовців про зміну формату АТО – цілком схожі на намагання відновити інтерес до проблеми у суспільстві. Можливо, ніякої зміни формату не буде, а якщо і буде, то лише юридично. Знаючи наших можновладців, очікувати можна будь-чого.

А поки що, не забуваймо про тих, хто нас захищає. Не тому, що «так треба», а тому, що без цього ми вже не українці. Тому, що це природно.    

....

Як використати кризу на власну користь.

Юлія Пшенична, генеральний продюсер телеканалу RTI, медіа кризис менеджер.

Слово «криза» стало трендом сьогоднішнього часу.  Всі ми час від часу відчуваємо її на собі -  від особистої кризи до кризи світового масштабу. Як же вижити в такий період, і не тільки вижити, а ще і досягти успіху? Як використати кризу на власну користь? Давайте розбиратись.

Вікіпедія трактує слово «криза», як різкий, крутий перелом в будь чому. Як бачимо в тлумаченні жодного слова про негатив. А от східні мови перекладають це слово як: ризик і можливість. Тож, кризова ситуація може і повинна стати початком нового успішного життя людини і компанії.

Успішні та ефективні керівники – менеджери, проаналізувавши ситуацію в компанії та визначивши проблемні зони і можливості, віддають перевагу реалізації перспектив, а попередні  помилки виправляють по ходу.  Це логічно, адже концентруючись тільки на вирішенні проблеми, ми опиняємось в ситуації нескінченного ремонту, який триває роками і не приводить до бажаного результату.

Телеканал RTI вже три роки знаходиться на українському ринку. За цей час ми мали велику кількість різноманітних приємних, чи не дуже ситуацій, кризисних моментів та стикнулись із тим, що наші бізнес цілі не втілюються з бажаною нами швидкістю. Але ми обрали стратегію постійного руху в сторону інноваційності та власної унікальності. Я вважаю, що криза, як причина виходу із зони власного комфорту, є чудовою можливістю для розвитку інновацій, креативу, пошуку нових можливостей, змін на краще і досягнення нових цілей. А першим кроком на початку виходу з кризи є уміння побачити збоку компанію. Так, інколи це боляче, але тільки знання правди, сміливість змінити все і віра в свої сили роблять дива.

На телевізійному ринку України дуже багато телеканалів з дуже великими бюджетами, історією та зовнішньою підтримкою. В такій ситуації, виходячи на ринок ми зробили ставку на унікальність. Вона присутня у нас в усьому – від формату radiovision, до гармонійного поєднання в ефірі музики та інформації. Навіть наш прайм відрізняється від інших – з 12:00 до 18:00. Це час, коли ті для кого ми працюємо – офісні працівники знаходяться за комп’ютерами і фоном можуть отримати коротку але важливу інформацію, почути улюблену пісню та дізнатись щось корисне і цікаве з авторських програм.

Особливу увагу ми приділяємо тим проблемам, з якими щодня стикаються українці і це єднання з соціальним життям країни також робить нас сильнішими і впевненими в кризових ситуаціях, адже допомагаючи іншим ми стаємо сильнішими. В нашому ефірі представлений безпрецедентний проект «Реальні історії АТО», в якому прямо в ефірі вирішуються проблеми внутрішньо переміщений людей і тих, хто віддає своє життя і здоров’я на Сході України.

З величезним задоволенням ми запрошуємо  до нашого шоу  «Ранок. Гроші. RTI» представників малих і середніх компаній, які діляться своїм досвідом ведення бізнесу в Україні. Разом ми дізнаємось про проблеми і шукаємо шляхи їхнього вирішення.

А ввечері наші глядачі можуть побачити унікальні музичні програми, в яких можна побачити кращі рок, джаз та класичні кліпи.

Втім, повертаючись до поняття «криза»  і розібравшись з унікальністю, наступним кроком для розвитку стає робота з колективом. Я вважаю, що найбільша цінність компанії – це співробітники. Принцип компанії полягає в тому, що кожен співробітник має отримувати задоволення від того, що він робить і бути щасливим. Часто бувало, що людина, прийшовши на одну посаду з часом переходила на іншу, в якій почувалась краще і досягала більших результатів. Вважаю, що така гнучкість і вміння почути свого працівника – це ще одна запорука створення міцної команди, яка зможе подолати все.

Цікавою «фішкою» нашої роботи з колективом є обмін посадами. Що це таке? Раз на місяць всі співробітники витягують посади своїх колег і впродовж години виконують , або намагаються виконувати, їхню роботу. Такі тренінги допомагають налагодити комунікацію всередині колективу і розуміти всі робочі процеси та механізми, що відбуваються в компанії.

Наразі RTIвільні люди швидко і активно розвивається і має велику кількість глядачів не тільки в Україні але і по всьому світу. Побачити насможна на супутнику, в кабельних мережах країни, в цифровому мовленні в Києві та, звичайно, в інтернеті на сайті rti.ua.

Постійно рухаючись вперед, в будь-якій кризовій ситуації варто пам’ятати, що досягнення мети – це шлях, який складається з маленьких дрібничок, на які потрібно звертати увагу, вчасно реагувати і постійно працювати над їхньою досконалістю. Тоді будь-яка криза стане цікавою пригодою на шляху на бажаної мети.

....

Когда Вы узнаете всю правду о спинерах Вы никогда не захотите купить его ребенку !

По своей сути спиннер - это просто подшипник, вокруг которого симметрично размещено несколько лепестков. Тогда почему он стал настолько популярным?

"Приготовьтесь к короткому сеансу гипноза. Простая игрушка: внутри подшипник, вокруг которого вращаются лепестки. Вот и все. В этой простоте гениальность спиннера. Теперь, говорят, можно смотреть вечно не только на огонь и воду, а еще и на то, как крутится спиннер.

Производители утверждают, что игрушка помогает повысить концентрацию, успокоить, развить мелкую моторику. Но о минусах все молчат. К примеру, было замечено, что спиннеры вызывают сильную, близкую к наркотической, зависимость.

Именно поэтому их запретили во многих школах США.

А в связи с тем, что спрос на спиннеры значительно превышает предложение, многие игрушки изготавливаются в подвалах. Неизвестно, какие материалы могут для этого использоваться... Не так давно на таможне было изъято более 200 000 игрушек.
Они содержали в себе свинец и ртуть. При этом обычный покупатель не сможет отличить оригинал от подделки.